Військовослужбовець РТЦК та СП відзначений орденом “За мужність”
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Військовослужбовець РТЦК та СП відзначений орденом “За мужність”
Начальник Полтавського обласного ТЦК та СП, полковник Сергій Пометун вручив державну нагороду – орден “За мужність” ІІІ ступеня – військовослужбовцю Полтавського районного ТЦК та СП, молодшому сержанту Юрію Левковському.
Джерело: Полтавський обласний ТЦК та СП
Указом Президента України Юрій Анатолійович Левковський відзначений за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.
До лав ЗСУ Юрій добровільно мобілізувався у березні 2022-го, був зарахований до роти охорони Полтавського районного ТЦК та СП.
За місяць, коли в РТЦК почалося формування окремого зведеного штурмового загону “Одін”, Юрій наполіг, щоб його туди зарахували.
У складі підрозділу виконував завдання в прикордонні Чернігівщини, а свій перший бій прийняв улітку на Бахмутському напрямку – тоді “Одін” діяв у підпорядкуванні 72 ОМБр імені Чорних Запорожців. Це дало захисникові найкращий бойовий досвід під опікою досвідчених військовиків. Після Донеччини знов була Чернігівщина, згодом – прикордоння на Сумщині.
У квітні 2023-го – Лиманський напрямок. Задача була штурмувати, зайняти та утримувати російські позиції в Серебрянському лісі. Коли почався штурм, виявилося, що противника більше, ніж очікували. Під землею ховалася значна група ворога. По українських захисниках працював ворожий снайпер. Він поранив побратима Левковського, і Юрій кинувся на допомогу.
– Я думаю, що саме за це мене подали на нагороду. Там багато за що ще згадали, але цей випадок став головним. Я поліз витягати побратима, і мене теж підстрелили. Однак його витяг. І мене витягли хлопці, – коротко пояснює молодший сержант.
Після поранень воїн довго лікувався. Але не зміг відновити здоров’я. Та, попри отриману групу інвалідності й право на звільнення, Юрій не поспішає ним скористатися. Вважає, що нині, коли Україні потрібні спільні зусилля в боротьбі проти сильного ворога, який намагається знищити не лише державу, але й націю, не час відсиджуватися на дивані.
– Давно сформулював для себе важливе правило: прийшла війна – іди захищай країну. Не можеш воювати – допомагай. Я дуже поважаю всіх, хто підтримує військо, хто робить свій внесок на різних напрямках. А я продовжую службу, бо пишаюся своїм вибором, своїм підрозділом і своїми побратимами по “Одіну”, з якими ми разом пройшли пекло. Ми, будучи підрозділом ТЦК, воювали як штурмова група там, де потрібно було втримати ЛБЗ. У мене питають іноді, чи не шкодую, що пішов і що так все склалося, я навіть не знаю, як відповісти. Бо я не шкодую – я пишаюся хлопцями, із якими стояв пліч-о-пліч у найважчі моменти. Хлопці, які там залишилися, теж би не жалкували: вони зробили величезну справу. Якби можна було поміняти цю нагороду чи будь-яку іншу, повернути хлопців, які загинули, я б не вагався… Направду, я сприймаю цей орден як відзнаку всього підрозділу, а не свою особисту, – зізнається воїн.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
