Роз’яснення щодо порядку розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатності
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Роз’яснення щодо порядку розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатності
Щодо порядку розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатності надає роз’яснення головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Ягодовська Яна Володимирівна.
Згідно із частиною 1 статті 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 р. N2240-III (за страховими випадками, що настали до 01.01.2015 р.) та відповідно до частини 1 статті 22 Закону України N 1105 (за страховими випадками, що настали після 01.01.2015 р.) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. Відповідно до пункту 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі – Порядок N 1266), сума допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати за перших п’ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи).
Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку. Саме за цей період братимемо суму зарплати та кількість календарних днів. Але із загальної кількості календарних днів слід виключити не відпрацьовані з поважних причин дні, а саме
– тимчасової непрацездатності;
– відпустки у зв’язку з вагітностю та пологами;
– відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком;
– відпустка без збереження заробітної плати.
Місяці розрахункового періоду (з 1-го до 1-го числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду, тобто не беруться не лише дні, але й усі виплати, нараховані в цьому місяці.
Коли застарахована особа перебувала в трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначатимемо за фактично відпрацьовані календарні місяці (з 1-го до 1-го числа).
А коли менше, ніж календарний місяць, братимемо календарні дні за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.
Якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, або страховий випадок настав у перший день роботи середня заробітна плата визначається, виходячи з тарифної ставки, або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.
Якщо тарифна ставка не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
