Від колії трактора до фронтових доріг: історія «П’ятниці» з 831-ї Миргородської БрТА
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Володимир на позивний «П’ятниця» свій бойовий шлях розпочав ще у 2015 році з АТО. Тоді служив в артилерії та провів у зоні бойових дій майже рік, зокрема на Бахмутському напрямку. Саме там отримав перший бойовий досвід, який, як зізнається, згодом не раз рятував життя.
Як розповіли у 831-й Миргородській бригаді тактичної авіації, до повномасштабного вторгнення життя воїна було зовсім іншим – мирним і тихим. Володимир працював трактористом, виходив у поле, знав ціну праці на рідній землі, засівав і обробляв її. Та коли на українську землю знову прийшла війна, він без вагань змінив кабіну трактора на військову техніку й повернувся до лав захисників.
26 лютого 2022 року Володимир знову став у стрій, вже у складі танкової бригади. Каже, що серед найважливішого для нього було людське ставлення командирів до особового складу:
– Нас чули, і це найголовніше в службі.
На Харківському напрямку він служив водієм – підвозив провізію, доставляв необхідне на позиції, виїжджав на евакуацію. І саме евакуаційні виїзди, зізнається, були найважчими. Бо там кожна секунда може коштувати життя. Треба було одночасно бути швидким і обережним. Не помилитися. Встигнути. Вивезти. Врятувати.
З появою FPV-дронів ця робота стала небезпечною:
– Був випадок, коли FPV влетів у машину. Ми встигли вискочити. І пощастило, що вона не загорілася. Була дуже пошкоджена, але їхати могла. Коли повернулися нею на позицію, всі були шоковані, що ми взагалі доїхали.
Каже, що навички, здобуті ще в АТО, дуже знадобилися. Один із головних уроків війни – вміти прислухатися й постійно бути насторожі:
– Найстрашніше в зоні бойових дій – це тиша. Бо на війні тиша – не про спокій. Вона часто означає, що десь поруч уже причаїлася небезпека.
Сили, зізнається, завжди давала родина, а найбільше – кохана дружина, яка підтримує його ще з часів АТО. Саме думки про близьких допомагали триматися там, де людину випробовують на міцність щодня.
Та найболючішим на війні для воїна залишаються втрати:
– Найскладніше – коли гинуть побратими. Коли я був у госпіталі, мій товариш загинув…
Володимир говорить, що нинішня війна зовсім інша, ніж та, яку він бачив у 2015-му. Поле бою змінили технології – дрони, сучасні системи спостереження, наземні роботизовані комплекси. Там, де раніше людина мусила ризикувати життям, сьогодні частину завдань бере на себе техніка: доставляє боєкомплект, проводить розвідку, допомагає в евакуації, працює там, де небезпека надто висока.
Нині Володимир проходить службу у 831-й Миргородській бригаді тактичної авіації.
Колишній тракторист, який звик працювати на землі, на сьогодні стоїть на захисті неба й країни. Людина мирної праці, яка в час повномасштабної війни стала воїном.
Українцям він бажає терпіння, витримки та єдності.
– Разом ми вистоїмо. Головне – не втрачати віри одне в одного й у нашу Перемогу.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
