Повернути рух і віру в себе: як у Козельщині відновлюють воїнів після поранень, а також інших дорослих і дітей
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У Козельщині, що на Кременчуччині, запрацювало сучасне реабілітаційне відділення, яке облаштували на місці напівзруйнованої історичної будівлі поблизу монастирського комплексу. На сьогодні сюди приїжджають на відновлення не лише місцеві жителі, а й пацієнти з інших громад: ветерани після важких поранень, люди, які перенесли інсульт чи ендопротезування, а також діти із захворюваннями опорно-рухового апарату.
Будівля, у якій нині тривають заняття з фізичної та психологічної реабілітації, має довгу історію. Колись вона була частиною архітектурного ансамблю навколо монастиря — тут розташовувалися господарські та житлові приміщення для прихожан і учнів. Під час Другої світової війни споруда зазнала руйнувань, уціліли лише стіни та підвал. Згодом приміщення відбудували під дитяче відділення лікарні, а під час ремонтів у сусідньому корпусі тут тимчасово працював навіть пологовий будинок — у цих стінах народилося та лікувалося не одне покоління жителів громади.
Останні чотири-п’ять років будівля стояла порожньою й поступово занепадала. Відновити її вдалося за підтримки благодійного фонду «Фундація Надієтворці», який заснував уродженець Козельщинського краю Микола Сушко. Реконструкція тривала майже рік, оновлений простір відкрили 3 вересня 2026-го.
Під час капітального ремонту будівельники зберегли автентичну цегляну кладку та елементи старої дранки — будівельного матеріалу у вигляді тонких дерев’яних дощечок, який використовують для покриття дахів, оздоблення фасадів та підготовки стін під штукатурку. Старий димар колишньої котельні став прекрасним доповненням екстер’єру: його обладнали декоративною підсвіткою. Навколо корпусу облаштували затишну зону відпочинку зі зручними доріжками, місцями для релаксації на свіжому повітрі та тенісним столом. Загалом у будівельно-монтажні роботи інвестували близько 45 мільйонів гривень, а також повністю забезпечили заклад сучасним обладнанням і меблями.
«Коли будівельники тільки зайшли на об’єкт, зняли дах і розібрали внутрішні перегородки, ми дивилися на ці старі стіни й не могли повірити, що з такого взагалі вдасться щось зробити. А потім корпус почав рости на очах. Ми бували в різних громадах і бачили різні відділення. Нам же хотілося, щоб простір на максимум виконував свою функцію: коли людина приходить із ногою, яка зовсім не працює, а виходить від нас уже на власних ногах, хай навіть спершу з паличкою», — розповідає завідувачка реабілітаційного відділення, лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Неля Назаренко.
У головному корпусі облаштували три двомісні палати, кабінет асистивних технологій, маніпуляційну, протокольну кімнату, у якій мультидисциплінарна команда складає індивідуальний план для кожного пацієнта, а також зали фізичної терапії. Усе приміщення повністю безбар’єрне: широкі дверні отвори дозволяють безперешкодно заїжджати на кріслі колісному до душових і вбиралень, обладнаних поручнями та спеціальними сидіннями. На випадок відключень електроенергії в палатах працює автономне освітлення, а для кожного ліжка передбачені протипролежневі матраци та необхідна медична апаратура.
Особливе місце у відділенні займає ерготерапія — відновлення навичок самообслуговування, без яких людина не може повернутися до звичного побуту. Для цього тут облаштували повноцінну ергокухню, у якій пацієнти під наглядом фахівців наново вчаться готувати їжу, користуватися приладами та безпечно поводитися з гарячим посудом.
Під час візиту журналістів «НП медіа» на кухні саме кипіла робота: ветеран разом з ерготерапевткою нарізав картоплю на обід. Для пацієнтів із порушенням рухливості кінцівок тут використовують спеціальне приладдя: обробні дошки з фіксаторами, тарілки з високими бортиками, нековзні килимки, а також ложки й виделки з потовщеними ручками та кріпленнями на липучках. За потреби фахівці допомагають підібрати такі засоби при виписці, щоб людина могла комфортно облаштувати побут удома.
У кабінеті ерготерапії зібрані десятки тренажерів для дрібної моторики та координації: дошки з кілочками для вправ на швидкість, реабілітаційний пластилін різної жорсткості, «робот-рукавички» для розробки пальців та обладнання для дзеркальної терапії. Принцип дії останньої полягає в тому, щоб «обманути» мозок: пацієнт дивиться в дзеркало на відображення своєї здорової руки під час виконання вправ, і пошкоджена кінцівка починає отримувати нервові імпульси без психологічного бар’єра.
«Я завжди кажу своїм пацієнтам: нова кістка чи втрачений нерв не виростуть, але в людини неймовірно потужні компенсаторні механізми, і наше завдання — їх запустити. Нещодавно до нас прийшов захисник із дуже важкою травмою руки, отриманою ще два роки тому. Весь цей час він майже не розробляв кінцівку, бо вже зневірився, що з нею можна щось робити. Ми поставили чітку мету, підібрали вправи, він сумлінно виконував домашні завдання — і за десять днів сила стискання кисті зросла з півтора кілограма до семи. Уявіть собі, аж до семи! Для людини в побуті це як другий день народження», — ділиться ерготерапевтка Олена Сілінська.
Окрім дрібної моторики, у залі фізичної терапії працюють із відновленням ходи та рівноваги. Для пацієнтів після інсультів, травм нижніх кінцівок чи ендопротезування встановили реабілітаційні сходи та стельовий підйомник, який страхує людину й забирає частину ваги під час перших кроків. Також у відділенні готують до протезування пацієнтів після ампутацій.
Фізичне відновлення неможливе без психологічної підтримки, особливо коли людина пережила бойові дії, втратила звичну мобільність або стикається з нерозумінням у суспільстві. У козельщинському відділенні працюють одразу три психологи та логопед, який допомагає відновлювати мовлення та функцію ковтання після інсультів.
Кожен пацієнт після огляду лікаря обов’язково потрапляє на первинну консультацію до психолога. Залежно від стану людини фахівці підбирають індивідуальні методики — від розмовних практик до музико- та арттерапії. Малюють і ліплять із глини чи пластиліну тут не лише діти, а й дорослі.
«Ми починаємо з консультації, щоб зрозуміти справжній запит людини, прибрати тривожність і страх. Комусь стає легше за два-три сеанси, а з кимось потрібна тривала системна робота. Із воїнами працювати непросто, тут важливо не тиснути, а поступово вибудовувати довіру. А з дітьми добре працює арттерапія: коли дитина знає, що в кабінеті все конфіденційно, вона через малюнок розкриває те, про що боїться сказати вдома батькам», — пояснює психологиня реабілітаційного відділення Тетяна Неджеря.
Фахівчиня згадує історію однієї пацієнтки, яка через важкий сколіоз змушена носити жорсткий ортопедичний корсет. На перших заняттях її малюнки відображали глибокий пригнічений стан. Та згодом завдяки підтримці психологів дівчинка прийняла свій корсет як помічника, почала сміливо його носити, а на згадку намалювала Тетяну Неджерю в капелюшку у вигляді соняшника, пояснивши, що вона «дарує людям тепло, як сонечко».
Серед відвідувачів оновленого корпусу — місцевий житель, учасник бойових дій, якого звільнили зі служби за станом здоров’я після важкого поранення. Раніше він двічі проходив реабілітацію в лікарні, а тепер уперше прийшов на заняття до нового центру.
«У медичному висновку мені написали, що потрібна повторна реабілітація. Я сам зателефонував сюди дівчатам, і вони одразу сказали: «Приїжджайте». Сьогодні в мене перший день у новому приміщенні. Умови, звісно, не порівняти – усе на рівні. В основному працюємо над фізичними навантаженнями. Спеціалісти тут привітні, ставляться по-людськи. Ну, словом, симпатичні дівчата, — сміється ветеран, — але водночас дуже вимогливі, розслабитися й відпочити не дають, бо розуміють, що потрібен результат».
Загалом відділення розраховане на 20 ліжок. Нині заклад працює в амбулаторному режимі за підписаними пакетами з Національною службою здоров’я України, тобто пацієнти приїжджають на процедури та заняття вдень, а після них повертаються додому.
Повноцінний цілодобовий стаціонар із чергуванням медичного поста запрацює одразу після того, як лікарня підпише з НСЗУ відповідний стаціонарний реабілітаційний пакет — усі приміщення, ліжка та обладнання до цього вже повністю готові.
Наразі на амбулаторну реабілітацію приймають:
– дітей віком від 5 років із ортопедичними та травматологічними проблемами,
– дорослих із порушеннями опорно-рухового апарату, після інсультів, травм,
– демобілізованих ветеранів.
Щоб потрапити на курс відновлення, пацієнту потрібно мати електронне направлення від сімейного лікаря.
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
