На Полтавщині висадили дуби в пам’ять про полеглих воїнів 152-ї ОЄБр імені Симона Петлюри

Продовжуючи започатковану традицію, на Полтавщині, батьківщині Симона Петлюри, чиє почесне ім’я носить 152-га окрема єгерська бригада ЗСУ її військовослужбовці висадили дуби на честь полеглих побратимів.

Як повідомили у військовій частині, цього дня до «петлюрівців» приєдналися найдорожчі люди – їхні рідні: батьки, дружини, діти, брати та сестри – люди, для яких війна назавжди розділила життя на «до» й «після».

Захід хвилиною мовчання розпочав заступник командира бригади підполковник Артем Казначеєв. Щойно відлунали удари метронома – тишу змінив Державний Гімн України.

«Я знав багатьох із цих хлопців особисто. На жаль, не всіх вдалося вберегти. Ми розуміємо, що жодні слова вдячності, жодні нагороди чи пам’ятні знаки не повернуть вам найдорожчих людей, але ми не маємо права допустити, щоб із часом їхні імена перетворилися лише на рядки в історичних документах. Суспільство повинно пам’ятати, якою ціною виборюється наша свобода, скільки людських життів стоїть за можливістю жити у власній державі. На сьогодні, коли війна триває й ми щодня втрачаємо найкращих, особливо важливо знаходити час і можливості для вшанування полеглих. Не відкладати пам’ять до завершення війни. Бо пам’ять про загиблих не може чекати. Такі заходи потрібні нам усім. Якщо сьогодні ми маємо можливість посадити дерево, назвати ім’я загиблого воїна, зібратися разом із його рідними, схилити голову та подякувати, ми зобов’язані це робити. Попри війну, втому й усі труднощі. Адже держава, яка бореться за своє майбутнє, має вже тепер дбати про пам’ять тих, завдяки кому це майбутнє можливе», – сказав заступник командира бригади.

Після хвилини мовчання капелан бригади отець Володимир Овсієнко провів спільну молитву за упокій душ полеглих захисників.

«Ми молимося за тих, хто віддав своє життя за ближніх, за свій народ і свою Батьківщину. Кожен із них мав ім’я, родину, своє земне покликання. І кожен залишив по собі любов, яку смерть не здатна знищити. Ми садимо ці дерева з вірою, що життя триває, що пам’ять не згасає, а Господь приймає душі тих, хто завершив свій земний шлях. Нехай ці дуби стануть місцем молитви, пам’яті й тихої розмови з найдорожчими. А Господь дарує родинам сили жити далі, зберігаючи у серці любов до тих, кого вони втратили», – сказав капелан.

Після спільної молитви родини полеглих воїнів висадили молоді дуби. За тих захисників, чиї близькі не змогли приїхати, дерева посадили побратими з підрозділів, у яких вони проходили службу. Ті, хто знав їх за життя, разом виконував бойові завдання, ділив із ними небезпеку й відповідальність за долю один одного.

«Кожен дуб тут присвячений конкретній людині. Не узагальненому образу воїна. Людині, яка мала власну історію, будувала плани, любила, мріяла й до останнього виконувала свій військовий обов’язок. Дуб – символ сили, витривалості й тяглості українського роду. Він повільно зростає, міцно вкорінюється в землю та здатен пережити не одне людське покоління. Тому висаджування дубів є не лише способом увічнення пам’яті, а й символічним зв’язком між тими, хто відстояв право України на майбутнє, і тими, кому належить це майбутнє розбудовувати. Ми не маємо влади над часом і не можемо повернути полеглих. Але маємо владу над тим, що залишиться в пам’яті наступних поколінь. Імена наших воїнів повинні жити стільки, скільки житиме Україна», – наголосили в бригаді.