«У війську від водія залежить більше, ніж здається»: історія В’ячеслава з 831-ї бригади тактичної авіації
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У 831-й Миргородській бригаді тактичної авіації розповіли історію військовослужбовця В’ячеслава, який у жовтні 2026 року відзначив 15 років військової служби.
Джерело: 831-ша Миргородська бригада тактичної авіації
Розпочалось усе в 2011 році, коли чоловік працював у Полтаві слюсарем. Одного дня бухгалтерка принесла на роботу брошури із закликом іти служити Батьківщині. Здавалося б, звичайні слова. Але саме вони його зачепили. В’ячеслав вирішив спробувати й поїхав до Миргорода. Так розпочалася його військова історія, яка триває й по сьогодні.
Розпочинав військовослужбовець із водія ЗІЛа, але за роки служби оволодів майже всіма видами машин, які є у війську.
«Найскладніше у професії водія – це коли щось ламається в машині, – усміхаючись зізнається військовослужбовець. – Водії – це одна з важливих професій у війську взагалі, адже це логістика: привезти провізію, паливо, боєприпаси, евакуювати людей».
Перший бойовий досвід військовослужбовець отримав ще під час АТО. Майже рік провів у відрядженні, виконуючи завдання далеко від дому. І тут Вʼячеслав був водієм. Адже саме дорога, кермо та машина – це те, що подобається йому.
24 лютого 2022 року чоловік зустрів на бойовому чергуванні. Він бачив перші удари ворога по аеродромній інфраструктурі й одразу зрозумів: почалася нова, набагато важча війна.
Основна спеціальність В’ячеслава – водій паливозаправника. На оперативних аеродромах разом із побратимами він неодноразово забезпечував підготовку бойових літаків до вильотів. Виконував роботу, без якої не буде польоту, роботу, яка під час повітряної тривоги стає особливо небезпечною, адже паливозаправник – далеко не найкраще місце, коли ворог атакує.
Водночас після повномасштабного вторгнення рф військовикові довелося виконувати завдання не лише в авіації. У В’ячеслава є досвід служби розвідником. Саме під час виконання одного з таких бойових завдань він отримав перше поранення.
Друге було вже тоді, коли знову виконував обов’язки водія. Одного разу вирушив на евакуацію поранених, які навіть захопили окупанта в полон. Під час руху їхню машину підбили. Попри це, екіпажу вдалося вибратися й дістатися до місця призначення. Наступного дня В’ячеслав знову поїхав на евакуацію. І саме під час виконання цього завдання знову потрапив під удар і отримав важке поранення.
«Коли перший раз я віз на евакуацію людей разом із полоненим, і по нам був удар, ми здивувались, що окупант не втік, адже в нього була можливість. На питання, чому залишився, він сказав, що, якби він повернувся назад, то його там вбили б свої ж», – говорить військовослужбовець.
Після двох поранень він мав можливість звільнитися зі служби. Але вирішив залишитися. На сьогодні В’ячеслав – у строю. Він повернувся до своєї роботи – водія паливозаправника. Військовослужбовець є частиною команди наземного забезпечення польотів. Бо для нього служба – це 15 років життя, які він свідомо віддав захисту своєї країни.
«Історія Вʼячеслава – ще одне підтвердження того, наскільки важливими у війську є водії. Це затребувана спеціальність, від якої безпосередньо залежить робота підрозділів і виконання бойових завдань», – зазначили в бригаді.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
