Понад 200 учасників та спікери з чотирьох країн: у Полтаві провели масштабний форум напередодні 100-х роковин пам’яті Симона Петлюри

Захід провели в змішаному форматі – спікери й учасники долучилися до нього онлайн та офлайн. Форум об’єднав понад 200 людей: представників влади, академічної спільноти, зокрема істориків, краєзнавців, архівістів, представників закладів культури, учнівську та студентську молодь, інших громадян, яким цікава доба Української революції загалом і постать Симона Петлюри зокрема. Географія заходу була широкою – від України та Польщі до Франції та Канади.

Особистість Симона Петлюри: про що говорять документи

Перед початком виступів модераторка форуму, докторка історичних наук, професорка, завідувачка кафедри політології, історії та філософії ПДАУ Тамара Шаравара коротко охарактеризувала життєвий шлях очільника УНР і представила першого спікера. Відкрив цикл доповідей заступник директора – начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт. У своєму виступі він провів паралелі між Симоном Петлюрою й Тарасом Шевченком, річниця перепоховання якого теж припадає на кінець травня, розповів про юні роки нашого видатного земляка, його навчання та становлення як особистості, презентував віртуальну виставку архівних документів «Симон Петлюра: життя за Україну».

«На зламі ХІХ-ХХ століть Полтава не була таким уже глибоко провінційним містом, як багато хто вважає. За рівнем промисловості, фінансових можливостей, населення – так, але за рівнем духовності, політичної активності, я б сказав, що вона могло конкурувати з такими містами, як Чернігів, Одеса, Катеринослав. Не можу сказати, що як на рівні Києва, але тут вирувало дуже активне життя, що не давало спокою ні жандармам, ні прокурорам, ні судовим структурам. У цьому плані велике значення мало те, що Полтава розташовувалася між Києвом та Харковом, де було багато освітніх, культурних осередків», – зазначив Тарас Пустовіт.

Усе це, за його словами, вплинуло на формування особистості Симона Петлюри.

Але до нашого часу дійшло не дуже багато документів, із яких можна було б дістати вичерпну інформацію про очільника УНР. Радянська влада намагалася знищити все, що стосувалося цієї людини. Та, на щастя, їй це не вдалося. Дещо, наприклад, збереглося в жандармських архівах. Завдяки цим документам на сьогодні нам відома не тільки дата народження Симона Петлюри, його зовнішність, а й, наприклад, такі особливості, як:

• під час виступів він полюбляв виставляти ліву ногу вперед;
• був трохи короткозорим і ввечері працював у окулярах.

Крім того, із документів, складених під час обшуків, можна дізнатися, яку Симон Петлюра мав літературу, із ким листувався, комунікував. І всі ці деталі, які характеризують нашого земляка та про які йдеться у виставці архівних документів «Симон Петлюра: життя за Україну», повідав присутнім Тарас Пустовіт.

Голова постійної комісії Полтавської обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, цифрового розвитку, інформаційної сфери, зв’язків з громадськістю та дотримання прав учасників АТО, голова Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Микола Кульчинський у своїй доповіді акцентував увагу учасників форуму на безпосередній участі Симона Петлюри в Українській революції. Серед іншого він розповів про унікальний історико-краєзнавчий проєкт «Полтавська Петлюріана», який розпочався 1992 року й на сьогодні налічує вже десять випусків. Вісім із них зробило товариство «Просвіта», а далі естафету перейняв краєзнавчий музей. Також Микола Кульчинський додав, що постаті видатного державного, військового й політичного діяча присвячена не одна книга, проте ця тема залишається невичерпною й попереду на дослідників чекає ще багато роботи.

Географія досліджень: від Рівного до Парижа

Про маловідомі сторінки перебування Головного отамана військ УНР на Поліссі та вшанування його пам’яті там повідав учасникам форуму культуролог, краєзнавець, фольклорист, завідувач Літературного музею Уласа Самчука в Рівному Микола Федоришин.

«Уже у квітні 1919 року всі урядові установи розмістилися в нашому місті, Рівному. Сам Головний отаман перебував за 12 км від міста, на станції Здолбунів, у вагоні, там була резиденція. Всі державні установи, міністерства були в Рівному. У музеї, де я працюю, розмістилася державна канцелярія УНР. Кожен день я приїжджаю на зупинку по вулиці Соборності та йду на роботу по вулиці Симона Петлюри. Іду під тим балконом, із якого виступав Симон Петлюра. А далі – пам’ятник. Кожен день я проходжу повз нього, а там вінок, дивлюсь, щоб вітер не здув, щоб було чисто, гарно прибрано… Сталося так, що перший пам’ятник Симонові Петлюрі поставили саме в нас, завдяки патріотам», – зазначив Микола Федоришин.

Міжнародну панель форуму продовжила доповідь директора Південно-Східного наукового інституту в місті Перемишль (Польща), доктора історичних наук Станіслава Стемпєня на тему «Головний Отаман Симон Петлюра – державний муж і творець модерної Української Армії», головні тези якої озвучила модераторка Тамара Шаравара.

Після цього до учасників приєдналися спікери з Франції: директорка Української бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі Алла Лазарєва та голова управи цього закладу Ганна Фабр. Вони представили онлайн-доповідь на тему «Спадщина Симона Петлюри в сучасному вимірі».

У дистанційному, як і попередні учасники, форматі виступила докторка історичних наук, заслужена працівниця культури України Таїсія Ківшар. Вона говорила про видання «Ольга Петлюра в українській історії; життєпис та епістолярій 20-50 рр. ХХ ст.: голос епохи в листах і житті». У цій книжці вперше на новій джерельній базі було висвітлено історію життя Ольги Петлюри – педагогині, громадської діячки, аристократки, колишньої Першої леді Української Народної Республіки, дружини й удови визначного державного, військового й громадського діяча Симона Петлюри. Видання розкриває роль цієї жінки в українському суспільно-політичному, громадському та жіночому русі доби УНР. Підготовлений і представлений епістолярій пані Ольги з коментарями дає уявлення про взаємини між провідними українськими політиками та науковцями, а також про громадсько-політичне, родинно-побутове, культурне та інтелектуальне життя української політичної еміграції в Західній Європі першої половини ХХ століття.

Підсумковою на форумі стала доповідь старшої наукової співробітниці Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, бібліографині Центру дослідження книги та читання Національної бібліотеки України для дітей Наталії Марченко, яка проаналізувала образ Симона Петлюри в контексті брендування сучасної національної ідентичності.

По завершенні тематичних дискусій учасники форуму мали змогу переглянути український історично-біографічний художній фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри» режисера-постановника Олеся Янчука за сценарієм Михайла Шаєвича. Стрічка відтворює останні роки життя голови Директорії під час його вимушеної еміграції в Парижі, водночас знайомлячи глядача з подіями та дійовими особами того короткого періоду УНР, коли Україна здобула, однак не змогла втримати незалежність.

Фото – Вікторії Вакули