Від перемог у спорті до знищення ворожих повітряних цілей: історія захисника Олександра з 831-ї БрТА

Олександр став на військовий шлях ще 2013-го. Віддавши службі вісім років, 2021-го вирішив спробувати себе в цивільному житті, поїхав за кордон у пошуках нових горизонтів. Та доля розпорядилася інакше: повномасштабне вторгнення чоловік зустрів далеко від дому, але серцем залишався в Україні.

Про це розповіли у 831-й Миргородській бригаді тактичної авіації.

– Я повернувся при першій же можливості, бо всі мої рідні, друзі, побратими були тут. Звучить просто та, можливо, банально, але це правда, яка не потребує прикрас, – говорить воїн.

Уже у квітні 2022 року Олександр знову стояв у строю Збройних сил України.

З дитинства загартований спортом, він завжди прагнув бути сильним і тілом, і духом. Його улюблений вид – бокс, у якому кожен удар навчає витримки, а кожна перемога – характеру. Олександр не раз представляв бригаду на змаганнях, здобуваючи перші місця в боксі та гирьовому спорті.

Саме спорт навчив його головного – дисципліни, витримки та вміння тримати удар у найскладніші моменти. І ці якості стали не менш важливими у військовій службі, ніж у залі чи на рингу. Адже тут ціна помилки значно вища, а внутрішня зібраність і холодний розум – запорука збережених життів.

Згодом він передавав свій досвід іншим як інструктор з фізичної підготовки, хоча починав свій шлях із командира відділення.

На сьогодні Олександр – у складі мобільно-вогневої групи. На його рахунку вже є знищені ворожі безпілотники.

– Ми захищали критичну інфраструктуру. Перші “шахеди”, які збили, були саме там, три за одну ніч. Після першого емоції переповнювали… Але не було часу зупинятись. Нові цілі заходили одна за одною. Лише після відбою тривоги прийшло усвідомлення, що ми зробили, – пригадує захисник.

Він згадує момент, коли ворожий дрон упав зовсім поруч. Та навіть тоді не було місця страху.

– Єдина думка була: «Добре, що не долетів до цілі, адже нею міг бути житловий будинок», – каже Олександр.

Це і є суть українського воїна: думати найперше не про себе, а про інших.

На сьогодні військовослужбовець бажає лише одне: щоб якнайшвидше настала Перемога та щоб усі повернулися додому. І в цих простих словах – сила, заради якої тримається ціла країна.