Петлюрівець за родинним походженням й переконаннями: 10 фактів із життєпису Патріарха Мстислава
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
128 років тому, 10 квітня 1898-го, у Полтаві народився Степан Скрипник (Мстислав), патріарх Київський і всієї України. Нижче наводимо 10 фактів із життєпису цієї непересічної особистості та про вшанування пам’яті.
З дитинства виховувався в християнській та патріотичній атмосфері
У його родині було сім дядьків священиків по материній лінії. Мати Степана Скрипника, Маріанна Василівна, – рідна сестра Симона Петлюри, третя донька Василя й Ольги Петлюр. Виховала чотирьох синів і доньку.
Навчання майбутній патріарх розпочав у приватній гімназії Шевелева. Після того як влада Російської імперії її закрила за участь учнів у святкуванні ювілею відкриття пам’ятника Іванові Котляревському, перейшов до Полтавської класичної чоловічої гімназії. Там вступив до таємного «Гуртка українських середньошкільників у Полтаві». Навчаючись у гімназії, постійно відвідував церкву, співав у церковному хорі, допомагав під час богослужінь, зокрема прислужував вікарному єпископу Полтавської єпархії Юрію Ярошевському, який пізніше стане митрополитом Варшавським і буде вбитий за українізацію православ’я в Польщі.
Петлюрівець. Хорунжий Армії УНР
Дядько Симон був Степанові Скрипнику прикладом для наслідування. В одному з інтерв’ю він розповідав: «Я був пуцвірком. Влітку він приїхав із Кубані і був два тижні, навчив мене одного вірша Шевченка. А то було якраз на Різдво, і він хотів, щоб я той вірш декламував. Від цього пішло дуже багато… Мама була вдоволена, обняла мене, розчулилася, тато зрадів…». А в мемуарах зазначав: «Я петлюрівець, і за родинним походженням по матері, і за переконаннями».
Особистий ад’ютант Головного Отамана УНР Симона Петлюри (1920-1921)
У березні 1918-го Степан Скрипник вступив до кінно-гайдамацького полку імені Костя Гордієнко, з 1920-го був у 3-й Залізній дивізії Армії Української Народної Республіки (УНР). Отримав старшинське звання хорунжого. Незабутнє враження на нашого земляка справила історична подія 1 січня 1919 року, коли Директорія УНР під керівництвом Симона Петлюри затвердила закон, що проголошував автокефалію Української Православної Церкви та визначав її вищий устрій. Основна мета полягала у створенні незалежної від Московського патріархату церкви, де вища влада належала Всеукраїнському церковному собору та Синоду.
Боровся за права українців Волині
У 1923-му Степан Скрипник емігрував до Варшави, закінчив Вищу школу політичних наук. У 1930-му був обраний послом до Польського сейму від Волині. За 9 років виголосив близько 20 промов. Організував 10 вересня 1933-го так звану «Почаївську маніфестацію», на яку зібралося близько 20 тисяч прочан. Під час мітингу було розгорнуто синьо-жовті прапори та гасла з вимогами українізації церкви.1 вересня 1941-го увійшов до складу «Тимчасової адміністрації Української православної церкви» на Волині. Домагався дерусифікації церковного життя на Волині, де українці становили майже 70% вірян. Врятував від сталінських переслідувань 700 українських священиків. Перебуваючи в 1944-му в Польщі, організовував звідти їхню евакуацію до країн Західної Європи.
Витримав страшний удар долі
У радянській частині України російсько-більшовицькі окупанти з НКВС розстріляли рідню Степана: рідних братів Андрія, Сильвестра, Валер’яна та рідних тіток (сестер Симона Петлюри Марину й Феодосію). У 1940-му після захоплення Львова червоною армією Сталіна комуністи вбили дружину Іванну. Цього року Степан Скрипник прийняв сан диякона, згодом священика, а у квітні 1942-го – постриг під чернечим ім’ям Мстислав.
У гітлерівських в’язницях
Восени 1942-го був заарештований гестапо, поневірявся в Чернігові, Прилуках та Києві. За клопотанням духовенства звільнений у квітні 1943-го.
Митрополит
З 1947-го – митрополит УПЦ Канади. З 1949-го – митрополит УПЦ в Америці. Очолив УПЦ у США в 1971-му. Фундатор «Українського Єрусалиму». Так називають церковно-меморіальний комплекс у Саут-Баунд-Бруці (США), що його заснував і розбудував Патріарх Мстислав. До нього входять консисторія, православна семінарія, видавництво з друкарнею, музей, бібліотека, архів, цвинтар видатних українців.
Почесний гість Всеукраїнських зборів Народного Руху України в жовтні 1990-го року, на яких виголосив промову: «Що б ми хотіли від політичних громад? Щоб вони розуміли роль Церкви в житті нашої нації… Церква – це є те середовище, навколо якого наростає моральна сила». За три роки свого патріаршества Мстислав сім разів відвідував Україну з тривалими візитами. Наприклад, на початку травня 1991 року на запрошення громади місцевих громади УАПЦ та осередку Народного Руху він побував у рідному місті, на вулиці свого дитинства, вклонився могилам предків, поклав вінки на могили Івана Котляревського та Панаса Мирного, провів масові зустрічі з вірянами. Останній візит до Полтави відбувся вже після відновлення незалежності – у грудні 1992 року.
Патріарх
30 жовтня 1989-го митрополит Мстислав був проголошений патріархом Української автокефальної православної церкви в Україні та за кордоном. У жовтні прибув в Україну. На Всеукраїнському православному соборі в червні 1990-го був обраний патріархом Київським і всієї України УАПЦ. Після створення в 1992-му УПЦ Київського патріархату проголошений її патріархом. Тоді ж передав новоствореним Збройним силам України прапор 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
Помер Степан Скрипник 11 червня 1993-го в місті Грімсбі (Канада). Похований у скрипті собору святого Андрія у Саут-Баунд-Бруці.
Пам’ять
На фасаді хати в Полтаві, у якій мешкала родина Скрипників, у липні 1994-го було встановлено меморіальну дошку на честь патріарха Мстислава (архітектор Ю. В’ялий).
Із 1994 року громадська організація «Сестринство Святої княгині Ольги» заопікувалася музеєфікацією будинку. Громадські та релігійні діячі проголосили про створення тут меморіального музею, власноруч ремонтували хату, влаштовували толоки й історичні екскурсії для школярів. Утім, ці зусилля лише на певний час зупинили руйнацію історичної будівлі. Гірка правда: стан будинку аварійний, стеля тримається на підпорках, світло та газ давно відрізали. Аксіоматично: родинний дім Івана Скрипника та Маріамни Петлюри має стати музеєм-садибою (за аналогією з хатами Котляревського та Мирного), духовним і туристичним центром. Тому потрібні бюджетні вливання на реконструкцію з сучасних будматеріалів (звісно, важливо зберегти первісний вигляд будівлі) й управлінські рішення щодо створення музею та обрання його директора.
У 2014 році з ініціативи тодішнього очільника Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської обласної державної адміністрації (нині представник УІНП у Полтавській області) Олега Пустовгара телеканал «Лтава» створив низку просвітницьких відео «Поборники незалежності». Зокрема й про Патріарха Мстислава.
У 2016 році у межах декомунізаційних процесів з ініціативи міської громадської топонімічної комісії, зокрема її учасників: воїна ЗСУ, депутата міської ради, Героя України Юліана Матвійчука, заступника директора Державного архіву Полтавської області Тараса Пустовіта та Олега Пустовгара вулицю Карла Лібкнехта, де розташована хата, у якій народився і провів дитинство, згідно з розпорядженням Полтавської ОДА перейменовано на вул. Патріарха Мстислава. Також іменем славного уродженця Полтави названо вулиці в Києві та Кам’янці-Подільському.
Меморіальні дошки встановлено на фасадах Покровського кафедрального собору ПЦУ у Івано-Франківську, Андріївського храму в Києві, а також у Львові на споруді Успенської громади ПЦУ й на вулиці Пісковій, 17, на будинку, у якому у 1991–1993 роках під час відвідин міста Лева зупинявся Патріарх.
За матеріалами офіційного сайту УІНП та інтернет-видань
На світлинах:
Хата, у якій народився і провів дитинство.
Родина Петлюр і Скрипників перший ряд (зліва направо) – племінники С. Петлюри: Сільвестр, Зінаїда, Валеріян Скрипники; другий ряд – сестри С. Петлюри: Феодосія, Маріамна з чоловіком Іваном Скрипником, Марина; третій ряд – племінники С. Петлюри: Андрій та Степан Скрипники
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
