«У небі немає часу на емоції»: як винищувачі з Миргорода рятували Київ
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У перші дні повномасштабного вторгнення небо над Київщиною стало полем запеклої боротьби. Льотчики-винищувачі піднімалися в повітря по кілька разів на добу, часто без відпочинку, знаючи, що кожен виліт може стати вирішальним.
Усі поставлені завдання із захисту столиці були виконані. Кожен робив свою роботу. І це не про когось окремо – це про всіх: від техніка, який готував літак до вильоту вночі, до екіпажу, який піднімав його в небо ще до світанку, розповіли в четверту річницю деокупації Київщини у 831-й Миргородській бригаді тактичної авіації.
«У небі немає часу на емоції – тільки рішення й дія. Ми піднімались, коли ворог ішов на Київ. Працювали по цілях – літаки, колони техніки. Частину з них просто не допустили до столиці. По нас працювали постійно ворожі ракети, ППО… Потрібно було маневрувати, відводити літак, відстрілювати пастки та далі в роботу. Це не має вигляд, як у кіно. Це робота. Чітка, холодна. Ти знаєш, що за тобою місто, люди, сім’ї. І ти робиш усе, щоб ворог туди не дійшов. Ми втрачали сон. Але жодного разу не було думки відступити. Бо Київ – наш», – говорить льотчик-винищувач 831-ї Миргородської бригади тактичної авіації.
Ця робота не завжди потрапляє в новини. Вона відбувається високо над землею – там, де рішення ухвалюються за секунди, а помилки не пробачаються.
Завдяки діям української авіації ворог не зміг отримати тієї переваги в небі над Києвом, на яку розраховував, а столиця продовжила жити й боротися. Це стало одним із ключових факторів оборони міста. Київ вистояв завдяки майстерності та самопожертві українських воїнів, зокрема, тих, хто тримав небо.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
