86 років музею Панаса Мирного – садибі, що пам’ятає голоси Лесі Українки, Коцюбинського, Старицького
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
1 квітня 1940 року в Полтаві відкрився Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного. Першим його директором був син письменника Михайло Рудченко. За 86 років існування музей став осередком культури й просвітництва, простором для наукових досліджень і творчості. Саме тут останні 17 років свого життя провів Панас Якович Рудченко — державний службовець Полтавської казенної палати та класик української літератури, відомий під псевдонімом Панас Мирний.
В інтерв’ю журналісту «Новин Полтавщини» наукова співробітниця музею Вікторія Щербина розповіла про особливість цього місця сьогодні та його історію.
За її словами, атмосфера садиби повертає відвідувачів у кінець ХІХ — початок ХХ століття. Влітку на подвір’ї садиби яскравіють квіти і чути спів солов’я. У саду стоять вікові дуби, яким понад 360 років, що пам’ятають письменника та його родину.
«Як і 85 років тому, у домі Панаса Мирного науковці розповідають про письменника, чиї твори залишаються актуальними й нині; про службовця, який не любив свою роботу, але працював сумлінно; і про людину з великим серцем, яку знали й шанували полтавці», — зазначає Вікторія Щербина.
До музею приходять, щоб вшанувати пам’ять митця, який став гордістю українського письменства, відчути подих минулого та глибше зрозуміти історію й культуру своєї країни.
За словами Вікторії, письменник називав свою садибу «Раєм влітку». А у одному з листів до української акторки Марії Заньковецької так писав про власну оселю, запрошуючи її на гостину: «…Що хоч і далеченько від города, зате серед саду зеленого, на підгір’ї пишному примостилася і рада-радісінька прикрити Вас і від спеки сонячної, і від гаму й кіптяви городянської. Приїздіть, будь ласка!..».
У цьому будинку Панас Мирний працював над своїми літературними творами, до цієї оселі міг запросити своїх друзів: колег, однодумців, літераторів, тому садиба і нині пам’ятає голоси відомих українців. Але найголовніше те, що поруч із письменником тут завжди була його родина: дружина, Олександра Михайлівна й сини Віктор, Михайло, Леонід.
«На сьогодні музей є одним із найбагатших літературно-меморіальних музеїв України за рівнем збереження автентики. Усі експонати — оригінальні речі родини Рудченків. Це також єдиний в Україні музей, повністю присвячений життю та творчості Панаса Мирного», — продовжує науковиця.
За її словами, одна з найвизначніших подій, пов’язаних із будинком, відбулася у 1903 році. Тут приймали гостей після відкриття пам’ятника Іванові Котляревському. Серед них — письменники, громадські й культурні діячі: Олена Пчілка, Леся Українка, Христина Алчевська, Володимир Самійленко, Михайло Коцюбинський, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник. Панас Якович вітав їх у своїй оселі.
Ще у 1897 році Панас Мирний долучився до роботи комісії з вибору місця для монумента й наполегливо відстоював найкращу локацію в місті. Попри його аргументи, остаточне рішення ухвалили не на його користь.
Будинок став для родини справжнім прихистком. Син письменника, Михайло Рудченко, згадував, що батько особливо любив свій сад. Там, на улюбленій лаві, він міг годинами працювати або відпочивати. Увечері письменник спускався до ставка, щоб побути на самоті, а повернувшись, працював у кабінеті.
Саме тут він завершив роман «Повія», написав поему в прозі «Сон», нарис «Робота», оповідання «Пригода з «Кобзарем», а також низку віршів, статей і перекладів.
Сьогодні, як і понад століття тому, у будинку лунає музика й точаться теплі розмови. Тут і досі зберігають атмосферу спокою, яку так цінував Панас Мирний. Цей музей має велику історію й сьогодні так само, як і раніше, гостинно відчиняє двері для відвідувачів.
Фото: архів музею Панаса Мирного
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
