Корпоративна культура перемоги: чому це важливо і як її впровадити
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Корпоративна культура перемоги: чому це важливо і як її впровадити
Бізнес – це частина національного супротиву України у часи війни. Чимало компаній системно підтримують військо і поступово запроваджують нові підходи до цивільно-військової взаємодії – корпоративну культуру перемоги. Вона орієнтована на створення умов та робочих місць для ветеранів, адаптацію їх до мирного життя, а також підтримку військових та їхніх родин. Попри це, для більшої частини бізнесу ця робота – ще попереду.
Як змінилися підприємства за час війни, які в них нові виклики, а також які запити до бізнесу у військових та ветеранів – говорили на панельній дискусії «Корпоративна культура перемоги: як бізнесу і війську об’єднатись, щоб здолати ворога?». Подія відбулася 22 січня у полтавському Хартія-Хабі – просвітницькому просторі 2-го корпусу НГУ «Хартія».
За час війни бізнес став більш гнучким та відповідальним, а комунікація набула сенсів та стала ціннісною, вважає генеральний директор групи компаній «Агротрейд» Сергій Нечипорук.
За його словами, час війни – як камертон: бізнес має тримати слово, нести відповідальність перед працівниками, державою, військом та ветеранами.
«В основі співпраці з бізнесом має бути актуальний запит від військових та ветеранів. Ми повинні розуміти, які зараз пріоритети, що на часі. Також іноді певні запити можуть бути задоволені не за рахунок фінансів компанії, а, скажімо, через підтримку самих працівників. Для прикладу, в нас є досвід, коли наші співробітники допомагали із виготовленням окопних свічок. Ініціатива знизу дуже цінується», – каже Сергій Нечипорук.
Однією із потреб, яка може бути врахована бізнесом у майбутньому, це запровадження на підприємствах посади фахівця, який допомагав би ветерану якомога швидше владнати бюрократичні процедури, які усім доводиться проходити. Про це говорить військовослужбовець 17-ої Полтавської бригади «Рейд» 2-го корпусу «Хартія» Ярослав Панаско.
«Якщо витратити багато часу і розібратися з усіма процедурами – там нічого надто складного. Однак, для людини, яка проходить їх вперше – це велика проблема. Якщо б був такий помічник, то це віддячилося б самому підприємству. Адже ветеран не буде відволікатися на такі справи, а буде більше віддаватися роботі», – стверджує Ярослав Панаско.
За словами військовослужбовиці 13-ої бригади НГУ «Хартія» Аліни Коваль, людський капітал – це найцінніше, що в нас є, тому український бізнес повинен готуватися приймати велику кількість освічених, професійних ветеранів, іншим – допомагати перекваліфікуватися, інтегруватися та конкурувати за них.
«Серед ветеранів економічно активні люди, які мають якісну освіту. Іноді, це ключові співробітники бізнесів, директори та засновники. Вони долучилися до війська, інколи не припиняючи керувати своїми компаніями. Маємо і такий український феномен», – стверджує Аліна Коваль.
Вона додає, що «Хартія» відкрита до партнерств з бізнесом та громадськими організаціями, а також готова тісно співпрацювати з новими громадами для системної підтримки підрозділів, які виконують бойові завдання на фронті. «Хартія» та цивільний сектор мають успішні практики ефективної взаємодії. Це, за її словами, в тому числі завдяки правильним управлінським рішенням в бригаді, які спрямовані на підтримку ініціативи військових та впровадження інструментів, які були апробовані у бізнесі і перейшли до реалізації у війську.
Важливим аспектом у підтримці військових є також підтримка їхніх рідних та близьких.
«Всі компанії знають своїх мобілізованих працівників. Але не всі знають про співробітників, у родинах яких є мобілізовані: син, батько, чоловік, чи дружина, дочка, матір. Для бізнесу важливо знати про них і надати підтримку», – вважає модераторка події, проєктна менеджерка Хартія-Хабів, партнерка військовослужбовця Тетяна Петракевич.
Підтримує її думку HR-директорка компанії «PREMIER SOCKS» Оксана Гавриш, яка також підкреслює велике значення дистанції, яка існує між цивільними та військовими, адже, чим вона коротша, тим активніше люди допомагають.
«Коли військові є в родині, серед близьких, знайомих чи в колективі, то таке наближення до війни, насправді, робить нас кращими людьми. І ми більше готові співпереживати та підтримувати», – переконана Оксана Гавриш.
Вона, на прикладі компанії «PREMIER SOCKS», розповіла, як бізнес перебудовувався і переживав перші роки повномасштабного вторгнення, випускаючи лінійку патріотичних шкарпеток, а також впроваджуючи в корпоративну культуру підприємства найкращі практики взаємодії з військом.
«Значну увагу приділяємо наданню робочих місць для ветеранів, яких ми чекаємо, і які будуть повертатися до мирного життя. Ми вже комунікуємо з військовими та інформуємо, що готові взяти ветеранів на наше виробництво. Паралельно, проходимо тренінги та готуємо наших працівників, як правильно співпрацювати з ветеранами. А також тісно взаємодіємо з громадами», – розповідає Оксана Гавриш.
Ветеран російсько-української війни, хартієць Олександр Гурін ділиться власним досвідом повернення у цивільне життя, де він обрав компанію, в якій працював до повномасштабного вторгнення. Він вважає, що бізнес повинен краще комунікувати бажання взяти на роботу ветеранів, адже є чимало таких, які побоюються свого фізичного стану, іншим – важко подолати цей бар’єр психологічно.
«Варто включати це у повідомлення, афіші, комунікацію компанії, що вона запрошує на родоту ветеранів. Також важливо вказати, що пропонує адаптацію до роботи, а у разі потреби – перекваліфікацію та навчання», – переконанинй Олександр Гурій.
Він також додає, що для частини ветеранів важливо, щоб їх оцінювали за їхніми професійними навичками, а не самим фактом, що вони були на війні.
«Було б добре, якби компанії допомогли знайти корисні навички та вміння ветеранів та змогли застосувати їх у роботі, а, можливо, навіть поділитися з іншими працівниками», – каже Олександр Гурій.
Як розповів директор ТОВ «Ендейвер» Дмитро Піддубний, саме ветеран опікується ветеранською політикою на його підприємстві.
«Нам дуже пощастило з таким колегою. Він дуже легко знаходить спільну мову з людьми, які мають досвід служби. Також він чудово підтримує колег, які зараз у війську. Це дуже правильно і ефективно. Адже у колишніх та чинних військовослужбовців – свої потреби, які цивільні не завжди розуміють і помічають», – ділиться Дмитро Піддубний.
Він додає, що зараз бізнес розуміє, що в пріоритеті – підтримка Сил оборон України, адже якщо не буде держави – не буде і бізнесу.
Підтримка війська – це не завжди гроші. Найкращі проєкти вдалося реалізувати майном, експертизою, а також об’єднуючи кілька бізнесів навколо одного запиту, стверджує Дмитро Піддубний.
Директор ТОВ «Ендейвер» ділиться власним досвідом про корпоративну культуру перемоги: «Ми чітко розділяємо: є термінові потреби, а є довгострокові речі — реабілітація, навчання, підготовка людей. Без другого перемоги не буде».
У планах Хартія-Хабу – надалі просувати ідею напрацювання уніфікованих стандартів корпоративної культури перемоги. Яка має бути релевантною для сьогодення і доступною у реалізації не тільки середнім та великим, але й малим бізнесом.«Ми плануємо зібрати всі найкращі практики, якими поділилися представники підприємств, військові та ветерани і які обговоримо в інших містах на базі Хартія-Хабів – щоб далі масштабувати їх та поширювати серед бізнес та громадських організацій», – резюмувавала Тетяна Петракевич.
[news_list]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
