“Я хочу бути корисним”: воїн-доброволець зіткнувся з нерозумінням цивільних через публічність
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
“Я хочу бути корисним”: воїн-доброволець зіткнувся з нерозумінням цивільних через публічність
Михайло добровільно став до лав Сил оборони України. Чоловік вирішив відверто розповідати про свій шлях, показати реальний процес мобілізації, побут та труднощі армійського життя. Проте замість одностайної підтримки, доброволець зіткнувся з несподіваною хвилею критики.
Джерело: Полтавський обласний ТЦК та СП
“Не щоб казати, що я герой, зараз всіх окупантів вб’ю, і ви завдяки мені їздите в Буковель. А просто щоб розповісти, що поганого є в армійці, як податись, як мобілізовувався я. Тому що комусь це потрібно, на мою думку”, — пояснює Михайло.
“Проте, на свій глибокий подив, він зіткнувся з критикою на власну адресу. Мовляв це Тік-Ток війська, а він сам просто “пішов до друзів”. Та найбільше Михайла шокувала не сама критика, а те що висловлюють її не воїни, які у війську, а “мамині черешеньки”, які самі можуть лише ховатися від мобілізації. Замість того щоб захоплюватися його рішенням, вони буквально звинувачують його в тому, що він добровільно долучився до війська у 2026 році”, — зазначили в Полтавському обласному ТЦК та СП.
Як зазначили в територіальному центрі комплектування, подібна реакція коментаторів не є проявом здорового суспільства, яке мало б підтримувати усіх своїх військових.
“Очевидно “маминим черешенькам” не подобається чути, що прості люди, часто зовсім не герої на вигляд, знаходять у собі сили стати на захист своєї країни. Напевне це порушує їх право не помічати війну”, — йдеться в повідомленні.
Попри негативні коментарі, більшість людей стали на захист Михайла. Зокрема, у мережі поширюється думка, що мобілізація у 2026 році — це свідомий і надзвичайно важливий крок для ротації тих, хто воює з перших днів.
Історія Михайла стала черговим нагадуванням: кожен воїн сьогодні — це чийсь син, чоловік чи друг, який знайшов у собі сили змінити звичне життя на військовий однострій, і найменше, що може зробити суспільство — виявити повагу до цього вибору.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
