Від кулеметника до майстра безпілотників: історія гвардійця «Бригадира», який ремонтує «очі» ЗСУ

У Національній гвардії України кожен боєць знаходить своє місце, де його досвід та відповідальність приносять максимум користі. Микола, на позивний «Бригадир», пройшов шлях від піхотинця на найгарячіших напрямках до техніка, від роботи якого сьогодні залежить успіх аеророзвідки та точність ударів FPV-дронів.

Джерело: 17-а Полтавська бригада Національної гвардії України

До повномасштабної війни Микола працював у будівельній сфері.

«Це було не підвищення. Просто я зрозумів, що в такій ролі зможу зробити більше», — згадує гвардієць.

Зараз 41-річному Миколі довіряють найскладнішу техніку: від FPV-дронів та розвідувальних апаратів до антен та блоків живлення. Кожен виріб він перевіряє особисто:

«Я не віддаю техніку, поки сам її не протестую. Хлопці на позиціях мають бути впевнені, що вона працює».

Попри стереотипи, що після сорока важко вчитися новому, «Бригадир» щодня опановує сучасні технології.

«Якщо є бажання — навчитися можна всьому. Інтернет зараз дає багато можливостей», — розповідає воїн.

Його підхід до роботи — це поєднання будівельної точності та військової дисципліни. Якщо в руки потрапляє незнайомий дрон — спочатку він вивчає його документацію, читає поради колег:

«Я не починаю одразу розбирати. Спершу шукаю інформацію, схеми, типові несправності».

Вдома на Миколу чекає велика родина. Символічно, що вже під час служби у нього народився син, про якого він мріяв усе життя. На народження дитини вдалося з’їздити у коротку відпустку, і тепер малюк став для бійця головним стимулом працювати ще завзятіше задля майбутньої перемоги.

Історія «Бригадира» — це приклад того, як цивільні навички, бойовий досвід і бажання вчитися створюють надійний технічний тил, на якому тримається щоденна робота наших пілотів та людей на позиціях.

[wp_show_posts id=”1014722″]