Народився Іван Білик 1910 року в Опішні (нині Полтавського району Полтавської області). Гончарній справі навчався у дядька Якова Пічки, працював самостійним майстром в артілі «Червоний керамік». До початку війни гончарював в Опішненській артілі. Пройшов Другу світову війну, був поранений, нагороджений орденом та кількома медалями, мав інвалідність.

З 1945 року – артіль «Художній керамік», став творчим майстром декоративних виробів. Брав активну участь у виставках з творчими декоративними роботами. Це були леви, барани, куманці. За роботи на міжнародній виставці у французькому Марселі (1958) отримав грошову винагороду. Твори Івана Білика експонувалися на виставках у Києві, Бельгії, Болгарії, Угорщині, НДР, на всесвітній виставці у Канаді «Експо-67».

У 1970 в Опішні організували творчо-експериментальну лабораторію, яка стала своєрідним заповідником-школою народної творчості. У другій половині 1970-х рр. Іван Білик займався виготовленням ваз і тарелів з ліпним рослинно-тваринним декором. Після виходу на пенсію (1985) кераміст продовжував працювати (виставки, акції, симпозіуми). Його скульптурні твори вирізняє підкреслений спокій, монументальність, пропорційність деталей. Дослідники українського гончарства називали Івана Білика патріархом сучасної української кераміки. Його творчість – визначне явище українського мистецтва. Іван Білик сам формував вироби на гончарному крузі й виліплював вручну, декорував наліпленими орнаментами й ангобами, покривав поливами. Майстер виготовляв різний традиційний глиняний посуд. Проте його стихією була скульптура малих форм – леви, барани, коні, бики. У літературі навіть неодноразово зазначалося, що він – автор зооморфної скульптури «Лев».

Його роботи знаходяться в колекціях кращих музеїв країни. Нині найбільша персональна колекція кераміки Івана Білика сформована в Національному музеї-заповіднику українського гончарства (близько 300 предметів).

Відомі твори: декоративні тарелі, вази з рельєфним орнаментом, скульптура малих форм: «Дикий кабан» (1955), «Баран» (1960); скульптури «Лев» (1971, 1977), «Баран» (1976), «Бик» (1977). Цикли творів «Хор левів» (30-і pp.), «Лев на чатах», «Зачарований лев», «Зелений лев», «Космічний лев» (80-і pp.), «Смугастий кінь» (1991), «Баран-красень», «Баран круторогий» (1992), декоративні вази та фігурний посуд (1939- 95).