У кінологічному центрі поліції Полтавщини працює особливий тандем: молодший інспектор-кінолог Олена Гавриленко та її п’ятирічний напарник, німецька вівчарка Дон. Пес, який раніше допомагав у пошуку людей, сьогодні опановує новий і відповідальний напрямок служби – каністерапію.

Джерело: відділ комунікації поліції Полтавщини

Для собаки це не просто зміна спеціалізації, а відповідальний шлях, який він разом із кінологом проходять поруч, день за днем вибудовуючи тонкий контакт і довіру.

«У собаки-каністерапевта та кінолога повинен бути гарний контакт, бо без цього ніяк. Це основа нашої роботи», – наголошує Олена.

П’ятирічний Дон має врівноважений характер і природну відкритість до взаємодії з людьми, завдяки чому інтуїтивно відчуває, кому потрібна присутність спокійного, мудрого собачого погляду. Саме ця чутливість стала поштовхом спробувати його в ролі терапевтичного собаки.

Кінологиня зазначає, що для каністерапії потрібна соціалізованість, впевненість та дружелюбність тварини. Важливо, щоб собака сам йшов до людини, а не просто виконував команду. Дон має цей внутрішній імпульс: він уважно ловить емоційні сигнали, підходить ближче, коли відчуває потребу, і підтримує контакт, допомагаючи людині розкритися.

Підготовка до сеансів – це ніби маленький ритуал, у якому все має значення. Олена “читає” Дона, як розгорнуту книгу: позіхання, погляд убік, зайва жвавість чи хвилювання – кожен жест щось означає. Налаштовуватися допомагають їхні спільні активності: гра, виконання команд або короткий забіг, що знімає напругу і повертає Дона в робочий ритм.

«Це командна робота. Якщо собака втомився чи знаходиться у збудженому стані, ми робимо паузу, переключаємося, і лише тоді продовжуємо», – пояснює вона.

Найбільше ефективність роботи Олена з Доном відчувають у змінах настрою пацієнтів, особливо тих, хто приходить з емоційним тягарем або внутрішньою недовірою, зокрема чоловіків.

«Чоловіки часто приходять похмурі або їм не дуже цікаво. Але вже під час або наприкінці сеансу вони усміхаються, хочуть запитати щось або погладити собаку. Ти бачиш, як змінюється настрій – і розумієш, що робота має результат», – говорить кінолог.

Попереду у команди ще багато навчань та практики, адже каністерапія в Україні лише набирає обертів, і фахівці постійно удосконалюють свої підходи. Олена мріє, щоб одного дня для терапевтичних собак та інших тварин були відкриті двері всіх медичних закладів. Адже не всі пацієнти можуть прийти до кінологічного центру, а така можливість зробила б допомогу значно доступнішою й комфортнішою.

Сьогодні Дон і Олена – це приклад того, як професіоналізм кінолога та тонка емоційна чутливість німецької вівчарки працюють разом заради допомоги людям.