У Хорольській громаді попрощалися з полеглим Захисником Романом Вакуленком
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У Хорольській громаді попрощалися з полеглим Захисником Романом Вакуленком
У Хоролі провели в останню дорогу уродженця села Штомпелівка, військовослужбовця Романа Вакуленка, який повернувся додому «на щиті».
Джерело: Хорольська міська рада
Церемонія прощання відбулася на площі скорботи біля пам’ятника Тараса Шевченка в місті Хоролі. До жалобного заходу долучилося бойове братерство Національної гвардії. Із прощальною промовою до присутніх звернувся заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Валентин Місніченко. Заупокійне богослужіння і чин поховання біля його домівки воїна, на площі та на Алеї Слави провели представники духовенства: військовий капелан Національної гвардії України та представник Православної Церкви України, священнослужитель Петро-Павлівського храму міста Хорола та Свято-Вознесенського храму в селі Клепачі, протоієрей Іван Сушінець.
Про життєвий шлях Захисника розповіли ведучі – представники відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Оксана Левіна та Ірина Редька. Роман Вікторович Вакуленко народився та певний час проживав із родиною в селі Штомпелівці, що нині входить до складу Штомпелівського старостату Хорольської міської територіальної громади. Згодом сім’я переїхала на Сумщину, де Роман провів юнацькі роки. Там він здобував неповну середню освіту, закінчивши дев’ять класів у місцевій школі села Гудими Роменського району (нині – Гудимівська гімназія).
Потім вступив до професійно-технічного училища №32 в місті Червонозаводському Лохвицького району Полтавської області. Тут опанував фах маляра, штукатура та лицювальника-плиточника. Після закінчення навчання розпочав трудову діяльність за спеціальністю, працював на будівельних і ремонтних об’єктах у різних куточках України.
Разом із першою дружиною виховав сина Владислава (2008 р. н.), а з цивільною дружиною Каріною – сина Максима (2016 р. н.).
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Роман Вакуленко активно долучився до волонтерського руху: допомагав у плетінні маскувальних сіток у Хорольській гімназії, підвозив дрова та пісок на блокпости, підтримував військовиків і місцеву тероборону. 22 березня 2022 року став на військовий облік у 1-му відділі Лубенського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а вже 28 березня був призваний по мобілізації до лав Національної гвардії України. Військову службу проходив у званні рядового солдата на посаді стрільця (помічника кулеметника) 1 відділення 2 взводу 3 роти 1 батальйону оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НГУ. Базову військову та медично-тактичну підготовку отримав у навчальному центрі в Полтаві.
У січні 2023 року Роман боронив Україну на фронтових рубежах Донецької області, поблизу населеного пункту Велика Новосілка Волноваського району. З червня того самого року проходив службу в Кременчуку, охороняючи об’єкти критичної інфраструктури. А з 6 березня 2024 року був направлений на Запорізький напрямок, який став останнім пунктом на його воїнському шляху.
13 березня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, Роман Вакуленко отримав тяжку вибухову травму та опікову хворобу внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Попри нестерпний біль, він разом із теж тяжко пораненим побратимом-земляком намагався дістатися до позицій своїх побратимів, але не судилося. Лише через рік і сім місяців після загибелі завдяки результатам ДНК-експертизи вдалося встановити особу бійця й повернути його тіло додому.
Світла пам’ять Захисникові!
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
