«Я був безмежно щасливий, що зміг врятувати людину, свого побратима, та ще й земляка», – Валерій, водій авто радіозв’язку
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
«Я був безмежно щасливий, що зміг врятувати людину, свого побратима, та ще й земляка», – Валерій, водій авто радіозв’язку
Валерій став на захист України ще в лютому 2022 року. Від перших днів повномасштабного вторгнення, коли ворог ступив на нашу землю, він без вагань вирішив боронити Батьківщину.
Джерело: 831-ша Миргородська бригада тактичної авіації
Спершу ніс службу на блокпостах на Сумщині, а згодом потрапив до бойової бригади, у якій був водієм.
«Найскладнішим завданням тоді було – приїхати й виїхати з нуля. Я возив провізію, а також наших хлопців на ротацію. Це було дуже відповідально», – пригадує Валерій.
2023 року дрони ще не були таким поширеним явищем, тож їх поява часто ставала несподіванкою.
«Перший раз я зіткнувся з дроном уночі. Тоді я навіть не зрозумів, що це було, але відчув, що точно щось не з нашої техніки. І вирішив переховуватись від нього. Це фактично врятувало мені життя», – розповідає військовослужбовець.
Найемоційніший і найвідповідальніший момент служби для Валерія стався на Донеччині.
«Я вивозив із поля бою двох поранених хлопців, один із них – мій земляк. Їх стан був дуже тяжкий. Ми приїхали на стабпункт, там надали їм першу медичну допомогу, потім я вирішив везти поранених до лікарні. Найближча була в Кураховому – це сорок кілометрів від нас. Той шлях здавався вічністю. Та мій земляк, незважаючи на складне поранення, тримався, був неймовірно сильний духом – і вижив. Для мене це було найважливіше. Я був безмежно щасливий, що зміг врятувати людину, свого побратима, та ще й земляка», – каже водій.
На сьогодні Валерій проходить службу у 831-й Миргородській бригаді тактичної авіації на посаді водія в підрозділі зв’язку.
«Коли потрапив на посаду водія в нашу бригаду, дуже зрадів, бо техніка – це те, що мені близьке. Люблю автомобілі, люблю кермувати. А коли запропонували спробувати себе у зв’язку, погодився без вагань. Хотів навчитися чомусь новому й бути ще кориснішим для підрозділу».
«Це історія про мужність, людяність і братерство, що народжуються на війні. Історія про тих, хто не чекає героїзму, а просто робить те, що велить серце», – зазначають у бригаді.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
