«Провести машину туди, де вона потрібна, і повернути екіпаж назад», — найголовніше завдання для механіка-водія САУ з позивним «Дизель»
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
«Провести машину туди, де вона потрібна, і повернути екіпаж назад», — найголовніше завдання для механіка-водія САУ з позивним «Дизель»
«Найголовніше для мене — щоб машина була справна. Бо від цього залежить не лише артилерійський удар, а й життя екіпажу. Моя робота — заряджені акумулятори, підготовлена техніка, щоб у будь-який момент ми могли завестися й рушити», — говорить механік-водій самохідної артилерійської установки Андрій із позивним «Дизель».
Джерело: 17-та Полтавська бригада НГУ «Рейд»
Його завдання — провести важку машину туди, де вона потрібна, і повернути екіпаж назад.
«Найважливіше — замаскувати машину, правильно підготувати її до руху. Перед переміщенням я завжди прогріваю двигун. Ми їздимо тільки вночі або в сутінках. Бо дрони з тепловізорами бачать усе. Часу на переміщення дуже мало — треба швидко й точно знати маршрут», — каже військовик.
Самохідна артилерійська установка — важка техніка на самохідній базі, з нею непросто: «Вона крутиться, як трактор. Не танк. На швидкості доводиться скидати газ або зовсім ставати, щоб розвернутися».
Колись Андрій керував танком на строковій службі. Каже, було легше. Але й САУ вже відчуває, як свою.
«Бували випадки, коли під вогнем доводилося швидко міняти позицію. Тут головне — діяти оперативно й правильно. Машина повинна бути готова на всі сто. Бо якщо підведе — нікуди не поїдеш», — зізнається воїн.
До війни він працював зварювальником. Мріяв про спокійне життя й виховання дитини. Тепер його мрія — щоб екіпаж завжди повертався.
«Моя машина має мінімальний захист, від куль ще тримає, але не від великого калібру. Головне — щоб живі були хлопці», — ділиться водій-механік.
Перед цим він служив у піхоті. Каже, що там було значно важче: «бронежилет, ранець, вода, їжа — усе на собі. Тут інше: техніка, відповідальність, але фізично легше», — зазначає військовослужбовець.
У бою його завдання — завести САУ, тримати машину готовою, підносити боєприпаси, допомагати розрахунку.
«Усе починається з акумуляторів. Якщо вони заряджені — поїдемо. Якщо ні — ми сліпі й глухі», — пояснює «Дизель».
Це робота, яку не видно на передовій лінії. Але саме від мехвода залежить, чи стане гармата до бою та чи встигне екіпаж відійти. Його руки тримають важку машину живою — під вогнем, у темряві, на ґрунтових дорогах, у холод і спеку. Механік-водій САУ — це не тільки про залізо. Це про відповідальність за людей, за екіпаж.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
