Полтава стала другим містом в Україні, у якому письменник і волонтер Андрій Любка презентував свою нову книжку «Вечір у Стамбулі»
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Полтава стала другим містом в Україні, у якому письменник і волонтер Андрій Любка презентував свою нову книжку «Вечір у Стамбулі»
Увечері 19 вересня у дворику Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбулася презентація шпигунського романа українського письменника та волонтера Андрія Любки «Вечір у Стамбулі». Організувала подію культурна аґенція «Терени», а Полтава стала другим містом, у якому автор представив свій новий роман. Першими були Чернівці, де, власне, книга й побачила світ два тижні тому.
Андрій Любка – український письменник, перекладач та есеїст; член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка; від 2022 року активний волонтер, який упродовж війни передав Збройним силам України майже 400 автомобілів; директор Інституту Центральноєвропейської Стратегії (ICES); віцепрезидент Українського ПЕН-клубу; лауреат Літературної премії імені Джозефа Конрада (2024) та людина, яка 2023 року увійшла до списку «100 лідерів України» за версією «Української Правди».
«Вечір у Стамбулі» – це перший шпигунський роман Андрія Любки.
«Чому книга називається «Вечір у Стамбулі»? Хороше питання. Бо вона про Стамбул, з одного боку. І події, які розгортаються в цій книжці, вони крутяться навколо вечора в Стамбулі, творчого вечора письменника», – розповів автор.
«Я хотів написати книжку про Михайла Чайковського – такого авантюриста, людину, яка народилася за 10 років до Тараса Шевченка й прожила оце довге XIX століття, змінюючи свої амплуа, ролі та свою ідентичність кілька разів. Я хотів написати про нього історичний роман, шпигунський, але почалося російське вторгнення, і я відклав усі свої творчі плани надовго, на колись, коли закінчиться війна. Бо історичний роман – це дуже складна робота. Є багато нюансів, які треба розуміти, які треба знати, де не можна помилитися. Наприклад, для того щоб написати історичний роман про той час, ви повинні чітко розуміти, як називається який елемент зброї. А ви цього не знаєте… Щоб не дати маху, треба зануритися в історичну епоху й багато працювати з архівом. Однак мені це на сьогодні не світить. А минулого року, коли за збігом обставин мені дуже пощастило, я зламав ногу. І виявилося, що я нікуди не можу ні їхати, ні робити щось, мушу сидіти вдома – такий складний перелом. Я три місяці провів у кріслі колісному. Є сходи, але ти фактично нікуди не можеш вийти, не можеш поїхати на схід, тобі нічим займатися. Сидіти лише в онлайні, наприклад. І от для того, щоб якось себе в цей момент розважити, розуміючи, що це не той час, за який я зможу написати історичний роман, але думаючи про цю тему не один рік, я вирішив, що напишу історію, яка крутиться навколо письменника, який написав роман про Михайла Чайковського… Я не до кінця розумів, куди буде рухатися цей роман, де має бути розв’язка, чим він має закінчитися. Але для мене в той момент було важливо, сидячи вдома, у цьому кріслі, для мене було важливо проживати якесь інше життя. І я вмикав собі Google Street View і ходив вулицями Стамбула. Просто гуляв, дивився фотки. У цьому місті є дуже багато туристичних камер. Ви можете загуглити й подивитися, що відбувається в різних точках Стамбула онлайн. І я вмикав ці камери. Я знав, що мій герой зараз там приходить. Я писав у серпні, і сюжет роману розгортається в серпні. Я вмикав ті камери о 17-й годині, коли мій герой там іде, і дивився, що роблять люди, що вони їдять, яким боком вулиці вони йдуть, тому що дуже спекотно, де вони шукають затінок, що вони п’ють, що в них у руках. Я гуляв собі Стамбулом, дивився на Босфор. Дуже ретельно вивчив розклад паромів, які перепливають протоку з європейської частини на азійську. І так, можна сказати, я провів ці місяці в Стамбулі. Це була моя така приватна розвага, з одного боку… Ця книжка в мене ніколи не була запланована. Я до неї не ставився серйозно… Я хотів написати легку історію, пригодницьку, щоб її драйвером був сюжет, щоб щось розгорталося. І водночас, оскільки я люблю цей шпигунський жанр в різних формах: і в кінематографічній, і в літературній – я хотів погратися в нього. Це дуже нішева історія, це масова література, це певні стереотипні речі, які мають бути. Вам потрібен привабливий герой, вам потрібні красиві жінки, вам потрібні якісь підступи, інтриги, якийсь технічний винахід тощо. І занурившись у цю ситуацію, думаючи про неї, я просто прокайфував. Коли я дописав цю книжку навесні, у травні, я її прочитав, і, мені здається, що це був певний психотерапевтичний сеанс… Я використав цю паузу для того, щоби написати книжку, яку я сам у цьому стані, з поламаною ногою, хотів би прочитати. Тому, якщо хтось із вас зламає ногу, то воно має вам лягти в настрій і розважити, – з усмішкою повідав Андрій Любка. – Цей вечір у Стамбулі – це був мій кожен вечір минулого літа, тому що я собі закривався, відкривав комп і поринав у той світ. Стамбул – це одне з моїх улюблених міст, у якому я багато разів бував, із яким я в той чи інший спосіб із його контекстом працюю. Він з’являвся в різних моїх книжках».
Поспілкуватися з письменником, дізнатися, так би мовити, з перших вуст історію створення книги та творчі задуми митця прийшли близько сотні полтавців. Модерувала захід координаторка подій «Теренів» Анастасія Мацько.
Позаяк у більшості книгарень роману «Вечір у Стамбулі» ще немає, придбати його всі охочі мали змогу під час презентації. Також по завершенні заходу можна було отримати автограф автора.
Довідково
Презентація книги українського письменника й волонтера Андрія Любки – це вже друга публічна подія «Теренів» на Полтавщині. 14 вересня нагадаємо, в обласному центрі був організований показ документальної стрічки Мирослави Барчук «Українське прокляття: будівничі й руйнівники імперії» з циклу «Остання війна».
Читайте також: У Полтаві показали документальну стрічку «Українське прокляття: будівничі й руйнівники імперії»
Культурна аґенція «Терени» була заснована 2025 року, щоб сприяти культурній децентралізації в Україні та підтримувати культурні ініціативи в регіонах. Це громадська організація, яка розвиває, зберігає й популяризує культурні надбання українських регіонів через створення культурних просторів, дослідження, навчання діячів культури, культурні маршрути, публікації та премії. Першим регіоном, у якому розгортається діяльність аґенції, стала Полтавщина.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
