«Аби дати шанс на життя іншим», – медикиня Тетяна про свою службу в 116-й ОБр ТрО
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
«Аби дати шанс на життя іншим», – медикиня Тетяна про свою службу в 116-й ОБр ТрО
«Батальйон є, а медика немає. Хтось мав стати поруч. Так я й залишилася», – розповідає Тетяна про те, як потрапила до миргородського батальйону 116 окремої бригади Сил ТрО ЗС України.
За час служби медиком Тетяна побувала в найгарячіших точках: Гуляйполе, Соледар, Авдіївка. Каже, що Гуляйполе запам’яталося найбільше.
«Це мертве місто. Зима, холод, ні світла, ні води, ні тепла. Люди жили в підвалах, виходили на поверхню лише вночі. Дуже страшне відчуття», – розповіла військовичка.
Медична допомога там — це не просто робота, а боротьба за кожне життя. Не всі випадки врятованих життів можна пригадати без болю. Але є історії, які залишають теплий слід у пам’яті.
«Ми евакуювали капітана з Авдіївки. Він був маленький, худорлявий, в окулярах. Поранення – у стегно. Йому надали допомогу, і він почав жартувати просто в машині, сміятися, попри біль. Оце і є сила життя. Такі моменти не забуваються», – поділилася спогадами медикиня.
Попри втому й труднощі, Тетяна переконана: медики на війні – незамінні. Вони ті, хто першими зустрічають біль, страх і смерть, аби дати шанс на життя іншим.
«Робота медика – це не лише про уколи чи перев’язки. Це про те, що людина повернеться до своєї сім’ї живою. І заради цього ми тримаємось», – зазначила військовослужбовиця.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
