Герой України Сергій Волинський і ветеранський рух “Сталеві” презентували в Полтаві ініціативу “Прапор надії”
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Герой України Сергій Волинський і ветеранський рух “Сталеві” презентували в Полтаві ініціативу “Прапор надії”
Сьогодні до обласного центру завітали захисники Маріуполя та “Азовсталі” – Герой України Сергій Волинський (позивний – “Волина”) разом із представниками громадської організації “Сталеві”. Вони прибули, щоб презентувати в обласному центрі ініціативу “Прапор надії”.
Ідея появи стяга, що складається з чорного й білого полотнищ і символізує надію на повернення з російської неволі всіх військових та цивільних осіб, дорослих і дітей, які стали бранцями кремля, а також віднаходження й повернення всіх, хто зник безвісти на війні, народилася під час перебування команди у відрядженні в Сполучених Штатах Америки.
“Ми спілкувалися там із великою кількістю ветеранських організацій, переймали досвід, і ми побачили в них такий прапор, такий символ, – розповіла ветеранка Військово-Морських сил України Галина Гриценяк, яка, як і Сергій Волинський служила в 36-й ОБрМП, пройшла пекло “Азовсталі” та російської неволі (була звільнена з полону 3 січня 2024 року). – Нас дуже зворушило побачене. І після приїзду в Україну влітку 2024 року Сергій Ярославович запропонував, щоб і в нас був цей прапор, і в нас була ця символіка. Тому що наша країна, наше суспільство, наші люди нині борються за наших громадян. І дуже важливо, щоб у цій боротьбі не було поділу, щоб не було різниці між підрозділами, частинами, місцями, де бійці перебували під час оборони, щоб не було різниці між військовиками, які потрапили в полон, і цивільними, які були незаконно ув’язнені, щоб не було різниці в очах суспільства, щоб суспільство мало спільну мету боротися за кожного, повернути кожного. Щоб той, хто живий, нарешті об’єднався за своїми рідними, обійняв їх, повернувся у свою домівку, а той, хто загинув, нарешті упокоївся на рідній землі. Не менш важливим моментом є діти. Ми зараз спостерігаємо, як їх повертають. Це дуже важливо. Історія повторюється, таке вже було близько 100 років тому – з нашої країни репресували сім’ї, дітей. Нам дуже важливо зберегти нашу націю, а діти – наше майбутнє”.
“Прапор надії” – це соціальний проєкт. Його мета – показати, що українці єдині в боротьбі за своїх, у боротьбі на рівні держави, у боротьбі на міжнародному рівні. Окрім того, цей проєкт має дуже важливе значення для психоемоційної адаптації звільнених із полону. У російських застінках їх щоденно піддають знущанню, катуванню, тортурам. Не всі, на жаль, доживають до звільнення. Але, повертаючись додому, колишні полонені бачать, що за них борються, що українці об’єднані на своїй спільній території, що народ і влада – разом. Тож дуже важливо, наголошують у ГО “Сталеві”, щоб ініціативу підтримували і звичайні громадяни, і представники органів влади.
На Полтавщині так і відбувається. На старті проєкту, наприклад, його підтримала Полтавська спільнота захисників Маріуполя та “Азовсталі”. Виходячи на акції-нагадування про полонених і зниклих безвісти, люди брали з собою біло-чорний стяг (сьогодні, до слова, високий рівень громадянської відповідальності цієї спільноти був відзначений почесною грамотою міської ради).
Читайте також: Над Полтавою підняли біло-чорний “Прапор надії”
Укрзалізниця та Укрпошта також долучилися до ініціативи – “Прапор надії” вивісили в Полтаві на вокзалах (загалом на 100 станціях по країні) та центральному відділенні оператора поштового зв’язку (загалом у 21 обласному центрі).
Проєкт підтримали обласні та міські органи влади в різних регіонах: Запоріжжі, Миколаєві, Черкасах, Луцьку та ін.
Сьогодні біло-чорний “Прапор надії” замайорів і на флагштоках Полтавської обласної військової адміністрації та Полтавської міської ради.
До урочистої події біля ОВА, окрім ініціаторів, ветеранів війни, рідних загиблих воїнів, полонених та зниклих безвісти, долучилися т. в. о. начальника облвійськадміністрації Володимир Когут, заступник голови Полтавської обласної ради Олексій Чепурко, представник Уповноваженого з прав людини в Полтавській області Владислав Носенко, працівники сфер освіти, культури та ін.
“Я хочу подякувати рідній Полтавщині за підтримку цієї ініціативи, – сказав Сергій Волинський. – “Прапор надії” – це наш німий крик. Дуже вдячні, що ви підтримуєте нас у цій боротьбі. Цей символ дуже простий, але глибокий за смислом: чорний колір – це катування, смерть, а білий – це світло повернення, надія та серця, які чекають удома. Дякую кожному, хто поруч із нами”.
Право підняти державний стяг і “Прапор надії” було надане ветеранові війни, який повернувся з російського полону, Олександрові Ткачуку та Галині Гриценяк.
“Це символ нагадування про тих, хто перебуває в полоні або чия доля залишається невідомою. Чорна смуга цього прапора – наш спільний біль, який не вщухає, це очікування, яке розриває душу. Але поруч – біла смуга, яка символізує світло надії, віру в те, що кожен і кожна повернуться додому, – наголосив Володимир Когут. – Доки цей прапор майорітиме – доти буде жити наша спільна надія. Доки ми стоїмо разом – доти наша держава буде сильною”.
Також заходи з підняття біло-чорних стягів надії відбулися в різних районах області.
А офіційну презентацію проєкту “Прапор надії” провели у Ветеранському центрі Полтавської міської територіальної громади.
Присутнім на заході розповіли, що ідея створення “Прапора надії” виникла влітку 2024 року. Ініціював проєкт Герой України та ветеран морської піхоти, захисник Маріуполя, який теж пройшов через полон, Сергій Волинський. На сайті Президента була розміщена відповідна петиція, яка набрала понад 25 тисяч необхідних для розгляду підписів. Для цього знадобилося всього-на-всього 4 дні. Нині документ перебуває на розгляді в Кабінеті Міністрів, але ідея вже пішла в народ і живе самостійно.
“Для нас дуже важливо, щоб цей прапор був народним, – зазначила Галина Гриценяк. – Наша ідея дуже лаконічна. Вона має чітко передати різницю між добром і злом, боротьбу між темрявою та світлом. Вивісити в себе біло-чорний стяг може будь-хто. Основні критерії – це те, що він має використовуватися за призначенням, тобто в прояві боротьби за полонених і зниклих безвісти, має бути розміщеним нижче від прапору України й бути дещо меншим за розмірами. На сьогодні біло-чорне полотнище розміщують біля меморіалів, на локаціях – символах надії. Недавно був влаштований велопробіг для презентації “Прапору надії”. І це все люди влаштовують абсолютно самостійно. Тому прапор живе, впроваджується серед людей”.
Полтавці також можуть продемонструвати солідарність, підтримати ідею, розмістивши в себе біло-чорний стяг. Незабаром “Прапори надії” з’являться на багатьох адміністративних будівлях – тих, яких розміщені структурні підрозділи Полтавської міської ради – для них уже замовили пошиття прапорів.
“Сподіваюся до цієї ініціативи долучатиметься все більше полтавців, – зазначила секретар ПМР Катерина Ямщикова. – Потрібно, щоб такий стяг висів, допоки ми не повернемо кожного. Але насправді я дуже хочу, щоб ми з громадою ці прапори знімали. На знак того, що всі – вдома!“.
Читайте також: Презентація фонду “Сталеві”: Сергій “Волина” продовжує допомагати морпіхам
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
