Президент України підписав укази про відзначення полеглих героїв
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Президент України підписав укази про відзначення полеглих героїв
Президент України Володимир Зеленський підписав укази про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) молодшому сержанту Віталієві Карвацькому та солдату Олегові Яровому, а також про нагородження орденом Свободи (посмертно) Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова, яких російські загарбники вбили 24 червня 2023 року в тимчасово окупованому Бердянську.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії та окупації Бердянська хлопці залишилися вдома, йдеться на сайті глави держави.
Тігран Оганнісян активно висловлював свою проукраїнську позицію, через що неодноразово зазнавав тиску з боку окупаційних військ: був викрадений із дому, у якому мешкав із бабусею, піддавався катуванням та знущанням, включно з електрошоком та імітацією розстрілу, був арештований представниками окупаційної влади.
Микита Ханганов також не приховував своєї проукраїнської позиції. У жовтні 2022 року окупанти намагались арештувати хлопця, допитували разом із батьком і згодом почали фабрикувати справу про нібито диверсію на залізниці та влаштовувати обшуки вдома. Справу проти хлопця готували до суду та планували засудити його до 20 років увʼязнення.
Тігран Оганнісян і Микита Ханганов були друзями. Окупанти вбили їх 23 червня 2023 року. Після цього в мережу потрапило відео з останніми словами хлопців: «Усе, це смерть, пацани. Прощавайте. Слава Україні! Героям слава!».
Після двох років із моменту вбивства окупанти так і не віддали тіла вбитих Тіграна Оганнісяна та Микити Ханганова рідним.
Також Президент відзначив деражвними нагородами мужність і відвагу воїнів 3-ї ОШБр і «Вовків Да Вінчі».
Віталій Карвацький на початку повномасштабної російської агресії добровільно мобілізувався до лав територіальної оборони. Протягом 2022–2023 років виконував бойові завдання на найскладніших напрямках фронту, був на передових позиціях і брав активну участь у складних штурмових операціях.
У січні минулого року добровільно перейшов до 3-ї окремої штурмової бригади, яка саме була спрямована на Авдіївський напрямок, де в той час тривали інтенсивні бої. На околицях Авдіївського коксохімічного заводу Віталій Карвацький знищив вісім російських піхотинців.
У березні торік брав участь у боях за Орлівку та Семенівку на Покровському напрямку.
З квітня 2024-го продовжив службу як оператор ударних FPV-дронів на Харківському напрямку. Особисто знищив понад 600 ворожих піхотинців, десятки одиниць бронетехніки, зокрема танки, БМП і БТР, а також численні бліндажі й укріплені вогневі точки ворога. Це суттєво послабило наступальний потенціал окупантів.
Віталій Карвацький загинув 12 червня цього року внаслідок удару російського FPV-дрона по автомобілю, у якому він рухався на позицію.
Олег Яровий був сапером 108-го окремого штурмового батальйону безпілотних систем («Вовків Да Вінчі») 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем ім. Якова Гандзюка. У серпні минулого року в місті Українську на Донеччині залишився один проти штурмової роти окупантів і протягом тижня відбивав атаки, щоб зберегти позицію.
У вересні торік у Селидовому під час ворожої атаки Олег Яровий зазнав поранення, але відмовився від евакуації, відібрав боєкомплект ворога та самостійно організував оборонну позицію. Він перебрав на себе керування воїнами ТрО, які опинилися в напівоточенні. Це дало змогу відбити російські атаки та стабілізувати ситуацію на цій ділянці фронту.
У грудні 2024-го в селищі Новопустинці залишився на позиції сам на сам із переважними силами противника. Маючи в руках лише один кулемет, він знищив понад 20 окупантів. Завдяки цьому вдалось утримати рубіж, який мав тактичне значення для всієї лінії оборони його батальйону.
У березні цього року Олег Яровий самостійно навчився керувати дронами та використовував їх для забезпечення евакуації поранених, підвезення боєприпасів та коригування вогню. Це врятувало десятки життів його побратимів.
Під час російської атаки 10 липня Олег Яровий загинув у стрілецькому бою, захищаючи позицію до останнього.
[wp_show_posts id=”1014712″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
