У Решетилівській, Оржицькій та Кременчуцькій громадах Полтавщини демонтували комуністичну символіку з меморіалів Другої світової війни
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У Решетилівській, Оржицькій та Кременчуцькій громадах Полтавщини демонтували комуністичну символіку з меморіалів Другої світової війни
У Решетилівка міській територіальній громаді Полтавського району та в Оржицькій селищній ТГ Лубенського району Полтавської області на низці пам’яток, присвячених українцям – учасникам опору й вигнанню гітлерівців із території України під час Другої світової війни, демонтували незаконну комуністичну символіку.
Про це повідомили в представництві Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтаві.
На території Оржицької селищної територіальної громади працівники Центру культури та дозвілля та КП «Оржиця-комунсервіс» здійснили демонтаж елементів комуністичної символіки-макетів і барельєфів орденів срср з обеліску в селищі Оржиця та зі стел у селах Новий Іржавець та Старий Іржавець. Демонтовану комуністичну символіку передали на зберігання до Оржицького історико-краєзнавчого музею. Також виготовлено й змонтовано нові пам’ятні таблички – без радянської символіки та комуністичної термінології.
У Кременчуку на меморіалі воїнам Другої світової війни демонтовані застарілі й встановлені нові дати початку цієї війни.
У центрі Решетилівки з обеліску на честь українців – борців із нацизмом теж прибрали макет ордена срср. Натомість встановлено герб України.
Довідково
У ст. 5 закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» зазначено: «…якщо пам’ятник, пам’ятний знак містить окремий елемент, що символізує російську імперську політику, такий елемент демонтується (вилучається) з публічного простору».
На Полтавщині найбільше російсько-комуністичних елементів на пам’ятниках, знаках, меморіалах періоду Другої світової війни. Тож важливо обстежити, здійснити фотофіксацію наявності/відсутності на меморіалах/пам’ятниках/пам’ятних знаках символіки комуністичного тоталітарного режиму та російської імперської політики, а саме:
– зображень георгіївської (гвардійської) стрічки;
– зображень або копій прапора Перемоги, бойових прапорів (знамен), емблем, іншої символіки радянських органів державної безпеки, репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
– зображень державних нагород, інших відзнак срср, інших союзних або автономних радянських республік у складі срср або елементів таких державних нагород чи відзнак;
– написів «Велика Вітчизняна війна» або похідних від них, дат початку та закінчення;
– назв населених пунктів колишнього срср, яким присвоєне звання «місто-герой» або «фортеця-герой» і які розташовані на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом.
Важливо подбати про українську візуалізацію пам’ятників та меморіалів, поховань, пов’язаних із подіями Другої світової війни в такий спосіб, щоб вони не слугували поширенню радянських і російських міфів, а правдиво розповідали складну історію цього періоду. Серед іншого варто візуалізувати законодавчо обумовлену термінологію та загальноприйнятний серед українців символ вшанування пам’яті полеглих у Другій світовій війні – червоні маки як прояв поваги до тих, хто знищив нацизм.
Апарат Ради національної безпеки та оборони України й Центр протидії дезінформації в співпраці з Національною академією наук, Офісом Президента, Міністерством оборони України, Міністерством закордонних справ, Міністерством культури та інформаційної політики, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерством внутрішніх справ, Офісом Генерального прокурора, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, Головним управлінням розвідки МОУ та Державною прикордонною службою підготували для органів влади глосарій (словник, що пояснює маловідомі або застарілі слова або є списком понять у специфічній сфері знань із їхніми визначеннями) й опублікували за цим посиланням.
У ньому серед іншого пояснено важливість застосування терміну «Друга світова». Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» встановлено, що «Друга світова війна 1939-1945 років, що розпочалася внаслідок домовленостей націонал-соціалістичного (нацистського) режиму Німеччини та комуністичного тоталітарного режиму срср, стала найбільшою трагедією людства у XX столітті»; «під час Другої світової війни 1939-1945 років націонал-соціалістичним (нацистським) та комуністичним тоталітарним режимами на території України було скоєно численні злочини проти людства та людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого Україні та Українському народові було завдано величезних втрат». Також у законі вживаються такі терміни: «жертви нацизму», «ветерани Другої світової війни»; «учасники визвольного руху» (маються на увазі діячі Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української Головної Визвольної Ради);«учасник Другої світової війни 1939-1945 років», «воїни, які загинули під час Другої світової війни 1939-1945 років».
Отож, замість комуністичного пропагандистського штампу «Велика Вітчизняна війна» слід послуговуватися історично коректним «Друга світова війна 1939–1945». Бо її український вимір не обмежується хронологічними рамками воєнного конфлікту 1941-1945 років між радянським союзом і Третім Рейхом. Для українців війна з нацизмом розпочалася 1 вересня 1939 року, коли Третій Рейх та срср співпрацювали як союзники – із бомбардувань Львова силами люфтваффе. 11 вересня частини вермахту ввійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером і Сталіним німецькі війська за 2 тижні відступили на захід. 17 вересня 1939 року у війну на боці гітлерівського нацистського агресора вступив сталінський срср.
Кліше «фашистські загарбники» нав’язане радянською комуністичною пропагандою і широко використовувалося в науковій і художній літературі, кіно, радіо і телебаченні, пресі. УІНП пропонує використовувати терміни «нацистські окупанти» та «вигнання нацистських окупантів із України» замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників». Термін «визволення» передбачає волю, свободу, а в 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистів Україна не отримала волю, а опинилася під іншим пануванням. Його наслідками стали масові репресії та депортації сотень тисяч українців і цілого кримськотатарського народу. Унаслідок організованого масового голоду 1946–1947 років в Україні загинуло до мільйона людей. СРСР ставив за мету не визволення Українського народу, а повернення його до складу імперії. Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна у підсумку закінчується у столиці агресора. Волю і свободу Український народ отримав після 24 серпня 1991 року, з розпадом Радянського Союзу, а остаточне визволення станеться після Української Перемоги в сучасній російсько-українській війні за незалежність.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
