Етнограф, діяч «Просвіти», засновник музею Гурамішвілі в Миргороді: до 120-річчя Івана Гурина
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Етнограф, діяч «Просвіти», засновник музею Гурамішвілі в Миргороді: до 120-річчя Івана Гурина
Цього року за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою Верховної Ради України відзначається 120-річчя від дня народження українського митця, науковця, просвітянина Івана Гурина.
Як розповіли в представництві УІНП у Полтавській області з посиланням на облвійськадміністрацію, він народився 7 травня 1905 року в мальовничому куточку Полтавщини – селі Бзів Переяславського повіту. Батько помер до народження сина. Сім’я опинилась в скрутному становищі без власної оселі, тож жили в Іванкового діда. Хлопчик зростав у атмосфері любові до рідного слова, слухаючи народні пісні, перекази, легенди, і це було духовною їжею. Малим пережив і голод, і злидні, проте, як свідчить життєвий шлях Гурина, він узяв із тих років усе найкраще.
Поруч із Іваном у цій хаті зростав і відомий український актор, режисер, педагог, народний артист Олесь Сердюк, який згадував, що Марта, матір Гурина, надзвичайно захопливо розповідала українські легенди, бувальщини, навчала відчувати живу, поетичну силу народного слова.
Величезне враження в дитинстві на хлопця справило святкування 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. У цей час 9-літній Іван навчався в Бзовській церковно-приходській школі. Йому доручили нести портрет Пророка Нації в рушнику, і разом з усіма він співав «Реве та стогне Дніпр широкий». Текст цієї пісні став першим, записаним маленьким Іваном у своєму житті. Потім були бабусині народні пісні…
В 11-річному віці хлопчик потрапив до дитячого притулку в Києві, а після смерті бабусі Марії 16-літній Гурин повернувся до Бзова: трохи наймитував у багатого селянина, а згодом вступив до педагогічної школи на Переяславщині.
Заохочений викладачами: згодом відомим вченим фольклористом О. Білим, мовознавцем А. Загродським, літературознавцем М. Ненадкевичем – Іван Гурин глибоко усвідомлено, організовано й цілеспрямовано почав збирати українські фольклорні, етнографічні, діалектологічні матеріали. 1922 року все зібране він надіслав до Етнографічної комісії Академії наук України в м. Києві. Отримав схвальну оцінку, і це, звісно, надихнуло на подальшу працю. 1924-го було організовано Всеукраїнське етнографічне товариство (ВУЕТ), і Гурин став його членом, а пізніше був обраний кандидатом у члени правління ВУЕТ.
Закінчивши 1926 року Ржищівську педагогічну школу, Іван Іванович розпочав свою педагогічну роботу, а в 1938-го здобув вищу філологічну освіту в Київському педагогічному інституті. Вчителював, пройшов дорогами Другої світової, продовжив педагогічну діяльність, а після виходу на пенсію 1965 року був ініціатором створення Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, що пізніше стало Миргородською організацією «Просвіти», був незмінним учасником народного хору та солістом мистецького ансамблю «Миргородські парубки».
Іван Гурин зібрав великий фольклорний, етнографічний і діалектологічний матеріал – понад 3000 пісень, окрім цього, записав тисячі загадок, казок, бувальщини, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, 3000 прислів’їв та приказок, що увійшли, зокрема, до академічних збірників «Чумацькі пісні»(1976), «Весільні пісні» (1982), «Дитячий фольклор» (1984) та видані окремими збірниками: «Українські народні загадки» (1963), «Образне слово» (народні порівняння; 1966, 1974),«Хитру сороку спіймати морока (скоромовки)» (1967).
Уклав та опублікував словники українських рим Євгена Гребінки, Івана Котляревського, Левка Боровиковського, Петра Гулака-Артемівського, Тараса Шевченка, Маркіяна Шишкевича, Леоніда Глібова, Лесі Українки, словник антонімів української мови. Також ним були зібрані словники епітетів, весільні, народного віршування та римування, словник дитячої лексики, етнографічного побуту, словник епітетів Т. Шевченка. За клопітку багаторічну працю 1991 року Іван Іванович Гурин став першим лауреатом премії імені Павла Чубинського.
Одним із найбільш значущих для Полтавщини досягнень у творчій та науковій біографії Гурина є те, що він є засновником літературно-меморіального музею імені Давида Гурамішвілі в Миргороді.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
