Ендокринолог Віталій Катеринчук: про медикаментозне та хірургічне лікування ожиріння
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Ендокринолог Віталій Катеринчук: про медикаментозне та хірургічне лікування ожиріння
Процес схуднення за рахунок дієтичних обмежень та підвищення фізичної активності є доволі тривалим і потребує значних зусиль та потужної сили волі. Саме тому у людей, які бажають схуднути, завжди була мрія про чудодійну таблетку, що дозволить втратити масу тіла без зайвих або навіть жодних зусиль.
Працівники медичної та фармацевтичної галузей йшли назустріч цим побажанням і пропонували різні варіанти таблеток, уколів та хірургічну корекцію ожиріння. Значна частина з запропонованого уже пішла в минуле у зв’язку з недостатньою ефективністю або небажаними реакціями. Арсенал препаратів для схуднення ніколи не був дуже великим, не виключення і сьогодення. Як правило, поява нового препарату для схуднення суттєво тіснить позиції попередників. Людина, яка хоче худнути, зазвичай прагне обрати найбільш сучасний і модний препарат. Тим більше по доступним раніше препаратам уже зазвичай є значний пласт інформації про недостатню ефективність. І хоча досить часто думка про недостатню ефективність є суб’єктивною і некоректною, але саме вона підштовхує пацієнта до вибору найбільш сучасного препарату.
Якщо стоїть питання медикаментозного або хірургічного лікування ожиріння завжди слід пам’ятати декілька постулатів. По-перше, ожиріння це хвороба, а застосування медикаментозних препаратів – це лікування. Лікування, яке має призначатися лікарем і проходити під його наглядом. Самолікування, як і лікування людиною без медичної освіти – неприпустиме! Призначення медикаментозної терапії для схуднення має свої показання, протипоказання та може мати свої небажані явища.
Слід також враховувати, що для медикаментозного схуднення діють ті ж правила, що і для схуднення за рахунок дієт – фізіологічна швидкість втрати маси тіла має складати 2-4 кілограми на місяць. Медикаментозне схуднення також є довготривалим процесом, чудодійної таблетки, яка дозволить скинути 20-30 кілограмів за тиждень не існує.
Для того, щоб бути достатньо ефективним, медикаментозне лікування ожиріння має супроводжуватися дієтою, а не заміняти її. Більшість засобів для схуднення зменшують апетит та створюють відчуття насичення, але якщо людина не зменшить вживання їжі процес схуднення не буде швидким і успішним. Суттєвою проблемою при схудненні є наявність у пацієнтів стійких харчових звичок, коли людина їсть значну кількість їжі за звичкою навіть за відсутності апетиту та відчуття голоду.
Також дуже важливо пам’ятати, що медикаментозне та хірургічне лікування ожиріння має свої показання, які залежать від індексу маси тіла (ІМТ = маса тіла в кілограмах двічі поділена на зріст в метрах) та наявності супутньої патології. Медикаментозну терапію ожиріння рекомендують для пацієнтів з ІМТ понад 35 кг/м2 та пацієнтів з ІМТ понад 30 кг/м2, якщо у них наявна супутня патологія, пов’язана з ожирінням. Якщо у людини нормальна (ІМТ – 19-24.9 кг/м2) або надлишкова маса тіла (ІМТ – 25-29.9 кг/м2) застосовувати медикаменти для схуднення не рекомендується. Бажання скинути декілька кілограм у цих категорій пацієнтів може бути похвальним, але досягати його потрібно зміною харчування та стилю життя, а не за допомогою ліків. Усі медикаменти для терапії ожиріння проходять клінічні випробування саме на пацієнтах з ожирінням, їх безпечність у осіб з нормальною масою тіла не є вивченою.
Для лікування ожиріння можна застосовувати препарати різної дії: ліки, які пригнічують апетит, ліки, які зменшують засвоєння продуктів з кишечника, та ліки, які посилюють обмін речовин. Безумовно посилення обміну речовин зі згорянням жиру було б найкращим варіантом, оскільки не потребує надмірних зусиль від пацієнта по дотриманню дієти. Але безпечні та ефективні препарати такої направленості наразі відсутні. Для посилення метаболізму пробували застосовувати високі дози гормонів щитоподібної залози. Але від цієї ідеї відмовилися через значну кількість небажаних реакцій, передусім тяжких ускладнень з боку серця.
Найбільша кількість препаратів для схуднення були націлені на пригнічення апетиту. З цією метою застосовували і продовжують застосовувати деякі антидепресанти та подібні препарати. На початку даного століття поширеним препаратом був сібутрамін, який входив до складу декількох лікарських засобів для схуднення. Однак, з 2010 року він заборонений у більшості країн, так як під час його прийому зростала кількість хвороб серця та інсультів. У той же час і на сьогодні сібутрамін можна знайти у складі дієтичних добавок, які рекомендують застосовувати для схуднення. От чому до лікування ожиріння слід відноситися вкрай відповідально – ні в якому разі не можна самостійно приймати не лише лікарські засоби, а й дієтичні добавки. Ожиріння це хвороба, лікування якої має призначати лікар. Не встиг стати популярним препарат рімонабант, який діє на ендоканабіоїдні рецептори. Ті ж рецептори, на які впливає марихуана, але демонструючи інші ефекти, зокрема значне зниження апетиту. Рімонабант демонстрував гарні результати щодо схуднення, але також не виявився безпечним. Він був заборонений через зростання при його застосуванні депресій і навіть частоти самогубств. Не дивлячись на загалом не найкращий досвід застосування антидепресантів з метою схуднення і на сьогодні деякі з цих препаратів застосовуються у Сполучених Штатах та країнах Європи. В Україні ці препарати на даний час недоступні.
На нашому фармацевтичному ринку присутні препарати двох класів: ліки, які гальмують всмоктування жирів і препарати інкретинової дії. Ми не наводимо назви даних препаратів, щоб не робити некоректної реклами для них, але опишемо механізми їх дії.
Є єдиний препарат, який сповільнює всмоктування жирів з кишківника. Для того, щоб це всмоктування відбулося, потрібно, щоб складні жири розпалися до простих: жирних кислот та гліцеролу. Вказаний препарат гальмує процес розщеплення, а значить і всмоктування. Жири транзитом проходять через кишечник. Оскільки жири є найбільш калорійним компонентом їжі, то це призводить до недоотримання калорій і втрати маси. Однак, навіть не це є основним механізмом. Жири, які не всмоктуються, викликають діарею. Чим більше жирних продуктів з’їдає пацієнт, тим виразнішою вона буде. Приймаючі ці таблетки, людина починає обмежувати вживання жирів для уникнення проносної дії. Прийом даного препарату протягом півроку і довше призводить до формування нових харчових звичок.
Препарати інкретинової дії мають ще складну назву агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду. Це штучно створені препарати, які подібні до гормону, який виробляють клітини нашого кишківника. Але лікарські препарати мають значно більшу тривалість і силу дії. Вплив даних препаратів доволі комплексний: вони знижують відчуття голоду впливаючи на мозкові центри, гальмують рух їжі з шлунка, створюючи відчуття тривалого насичення, посилюють розпад жирів і використання в організмі. Спочатку їх розробляли як препарати для лікування цукрового діабету, але зараз усе ширше використовують для терапії ожиріння. Лікування ожиріння стало офіційним показанням для їх застосування. Для терапії ожиріння ці медикаменти застосовують у дозах, що перевищують дози, які використовують в лікуванні цукрового діабету. Ці ліки зараз на слуху у більшості людей, кого цікавить схуднення. Дані препарати вимагають здійснення підшкірних ін’єкцій, які можуть виконуватися щоденно або один раз на тиждень. Їх застосування має достатньо виражений вплив на зниження маси тіла і ще цілий ряд позитивних ефектів: зниження глюкози крові, захист серця, мозку, печінки. Окрім того, їх застосування не супроводжується депресивними розладами. Але не слід забувати, що можливі і небажані явища. І якщо нудота і блювання є неприємними, але несерйозними негативними ефектами, то гострий панкреатит може становити загрозу життю. Не забуваємо, що дози для терапії ожиріння є великими, а значить і ризик настання небажаних явищ є вищим, ніж при терапії діабету. Саме тому, не дивлячись на масу позитивних ефектів та доступність даних препаратів у аптечній мережі, ні в якому разі не можна застосовувати їх самостійно без призначення лікаря. Перед початком їх застосування лікар має провести необхідні дослідження щоб виключити наявність факторів ризику, які можуть призвести до небажаних реакцій.
Щодо хірургічного лікування ожиріння, то воно також має свої показання. Є випадки, коли надлишок маси тіла є настільки значним, що схуднення виключно за рахунок дієти та медикаментів не прогнозується як досяжне. Також є ситуації, коли потрібно забезпечити швидку втрату маси тіла, оскільки наявне ожиріння несе загрозу життю хворого. Згідно з сучасними рекомендаціями хірургічне лікування ожиріння показане для пацієнтів з ІМТ понад 40 кг/м2 без супутніх ускладнень або з ІМТ понад 35 кг/м2 у пацієнтів з супутніми хворобами серця та іншими тяжкими ускладненнями. Можливе застосування різних варіантів хірургічного лікування. Ліпосакція – хірургічне видалення жирової тканини – не є основним методом. Частіше і з більшою ефективністю застосовують методи направлені на зменшення об’єму шлунку або на створення умов для зменшення всмоктування їжі з кишківника. Наш шлунок реагує на об’єм їжі. Якщо шлунок наповнений – відчуття голоду немає. Хірургічно можна зменшити об’єм шлунку. Як наслідок насичення настає швидше. Інший варіант – поміщення в шлунок спеціального балону, який займає майже весь його об’єм і створює відчуття ситості. Інший підхід – це створення анастомозів (з’єднань) між шлунком і кишечником, що прискорює рух харчової грудочки, зменшує перетравлення їжі і її всмоктування. Хірургічні методи лікування забезпечують найбільш швидке і значне схуднення. Певним їх недоліком є те, що шкіра може не встигати за зменшенням об’ємів жирової тканини. Це супроводжується провисанням шкіри, наприклад по типу фартуха. Відповідно може виникати потреба у повторній косметичній операції по видаленню надлишків шкіри. За потреби у хірургічному лікування лікар-спеціаліст може підібрати оптимальний для кожного пацієнта варіант терапії. Дані операції на даний час не є дуже розповсюдженими в Україні, але виконати їх можна не лише в Києві а й у держаних та приватних клініках Полтави.
Бажання бути струнким – правильне і здорове бажання. Але худнути потрібно безпечно. Перший і обов’язковий крок – зміна стилю життя і харчування – є доступним для кожного. Медикаментозне та хірургічне лікування потребує участі лікаря.
Доцент кафедри ендокринології Полтавського державного медичного університету, лікар-ендокринолог КП «2-а міська клінічна лікарня ПМР» Віталій Катеренчук
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
