Стояти до кінця за свою землю, за побратимів, за тих, кого вже немає поруч: боєць зі 116-ї ОБр ТрО розповів про службу

Мінометна батарея 146-го батальйону, у якій служить Іван із позивним «Кабан», упродовж повномасштабної війни росії проти України перебуває на найгарячіших ділянках фронту. Бої, втома, напруга — усяке буває, але найважче, за словами воїна, — це втрати.

Джерело: 116-та окрема бригада Сил територіальної оборони України

«Найстрашніше — втрачати побратимів. На Донбасі багато наших залишилось. Це рана, яка не заживає», — ділиться військовослужбовець.

Іван говорить небагато, але кожне слово вивірене часом і війною. Він не намагається прикрасити реальність — вона надто жорстка, щоб її маскувати.

«Війна, вона вся складна. Але особливо — тиша. Бо саме в тиші не знаєш, коли і звідки прилетить», — каже боєць.

Попри те, що більшість часу доводиться проводити на передовій, Іван завжди знаходить короткі хвилини, щоб згадати місця, які давали відчуття звичного життя. Для нього й побратимів таким місцем став Покровськ.

«Слідкую за новинами, як знищують Покровськ. А це ж було улюблене місце моїх побратимів. Туди можна було з’їздити по смаколики, випити кави… І, скажу чесно, такого барбершопу, як там, уже ніде не знайду! А ще — молодь там розмовляла українською краще, ніж я сам із Полтавщини», — посміхається Іван, хоч у погляді читається сум.

На сьогодні воїн — знову на позиціях. І хоча багато що вже по-іншому, одне залишилось незмінним — вірність присязі й готовність стояти до кінця за свою землю, за побратимів, за тих, кого вже немає поруч…

 

 

 

 

---

[wp_show_posts id=”1014722″]

матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова