«Як таргани. Їх тапком б’єш, а вони лізуть», – льотчик 18-ї бригади розповів про бої з російськими окупантами в перші дні повномасштабної війни

Герой України, чинний льотчик 18-ї окремої бригади армійської авіації, підполковник Віталій Савич, який має понад 2000 годин нальоту та сотні бойових вильотів, зустрівся зі слухачами курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Вертолітник поділився досвідом участі в бойових діях із майбутніми офіцерами-зв’язківцями.

Найбільший інтерес у слухачів викликала розповідь льотчика про перші дні повномасштабної війни та участь наших «бойових соколів» у відбитті нападу й захоплення аеродрому Гостомель як ключової операції ворожих сил з підкорення України в лютому 2022 року, зазначили в закладі.

«О 4 ранку 24 лютого телефонним дзвінком повідомили терміново збиратися і бігом на майданчик виведення. Наша розвідка доповіла, що на наших кордонах «усе світиться в повітрі». І все ж не залишало відчуття, що це може бути тренування», – згадує перші хвилини війни підполковник Савич.

Він пояснює, що з військового погляду «зайти 180-тисячним контингентом і взяти під контроль 45-мільйонну країну є неможливим». Водночас нагадує, що росія завжди так робила: у Чехословаччині, Угорщині, Афганістані.

«Але в Україні в неї не вийшло», – додає військовий льотчик.

Не вийшло саме тому, що знайшлись такі військовики, як підполковник Віталій Савич, які з перших хвилин кацапського вторгнення стали на захист країни.

«Задача була така: виходимо в зону розосередження й чекаємо задачі. Щойно ми вилетіли, стався недалеко вибух. Це наше ППО збило ракету над Броварами. Перелетіли. О пів на дев’яту ранку вже були на іншій базі. Встигли ще заскочити випити каву, взяли мівіни, на запас взяли. І тут нам скидають ціль: у Гостомелі висадився ворог – треба підтримати піхоту. Швидко повертаємось, скидаємо баки й пішли на виліт», – розповідає командир.

24 лютого 2022 року підполковник Віталій Савич під час бойового вильоту пари бойових ударних вертольотів Мі-24 в район аеродрому Гостомель Київської області завдав значного ураження живій силі противника та вертольоту Ка-52. Внаслідок успішних дій наших льотчиків була зірвана операція ворога із захоплення аеродрому та висадки російського десанту літаками Іл-76. Вертоліт авіатора був підбитий, але він зумів посадити машину та надати медичну допомогу пораненому побратимові.

«Десь за три кілометри я побачив злітну смугу Гостомеля, їхні вертольоти відходили, але залишалося два Ка-52 і поруч було багато військовиків. І цей натовп, чоловік 50, не менше, стояв гуртом, певно щось обговорювали чи давали цілевказання, бо вони тільки висадилися. Ведучий мій відстрілявся, відійшов, трохи не доніс ракети. Я думаю: їх багато, на бетоні ховатися ніде. Від НАРів (С8ОФ) неможливо сховатися. Я підійшов близько. Бив десь із 1200 метрів. Прямо бачу по смузі лягає, красиво усе, косить їх. Боковим зором бачу, що поруч стоять ще вертольоти Ка-52, тільки сіли. На швидкості винесло мене. Першим заходом проскакую, вже піді мною – не встигаю, розвертаюсь і другим залпом накриваю, що аж земля на кабіну полетіла», – згадує підполковник свою атаку на ворога. «Думаю, зараз переключаю гармату та заходжу ще раз. Коли чую: іскри по броні, лопот, крик штурмана-оператора: «Я поранений!», – каже Савич. І додає: «Підбили зі стрілецької зброї, пошкодили гідравліку, треба було шукати місце приземлення вертольота, але подалі від росіян, щоб не потрапити їм до рук».

Льотчик відтягнув свого «пораненого птаха» на захід ще кілометрів за сім до селища Здвіживка та посадив машину в просіці між лісом. В ефір устиг крикнути, що підбитий і попросив свого ведучого про евакуацію.

«Черга пройшла знизу. Дірок 40. Певно з кулемета. Машина була керована. Я її нормально посадив, витягнув оператора, перетягнув йому ногу, вколов знеболювальне. Витягнув все секретне обладнання і засоби навігації, щоб воно не потрапило до ворога. Бігом все прибираю, стираю дані. Наша друга машина крутиться десь поруч і не може нас знайти. Допомогло, що Андрій (поранений оператор) передав нашу геолокацію. І десь за 20-25 хвилин нас забрав інший Мі-24. Потім москалі зайшли та спалили мою машину», – згадує Віталій Григорович. І додає, що можна було б вивести його машину, якби встигли зайти й поміняти гідравлику до захоплення ворогом. Далі було лише пару днів на перепочинок і знову до виконання.

Згадує льотчик про свою роботу й на Житомирській трасі: «Як таргани. Їх тапком б’єш, а вони лізуть». І додає: «Москалі своїх за людей не вважають. Підбиті машини розтовкують разом з особовим складом, пораненими та вбитими, і далі рухаються».

У березні підполковник Савич багато працював по ворожих колонах на Київщині, зосередженню живої сили та техніки й неодноразово завдавав точних ударів по противнику.

2 квітня 2022 року військовому льотчику армійської авіації, підполковнику Савичу Віталію Григоровичу Указом Президента України № 201/2022 було присвоєне звання Героя України.

Окрім того, авіатор став одним із героїв документального фільму Олександра Стратієнка «Підйомна сила», у якому на прикладі реальних бойових завдань показано, як працює українська армійська авіація.

 

 

 

 

---

[wp_show_posts id=”1014722″]

матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова