«Таких багато – тих, хто звик дивитися смерті в очі й продовжувати боротьбу», – боєць 116-ї бригади «Міхо»
«Таких багато – тих, хто звик дивитися смерті в очі й продовжувати боротьбу», – боєць 116-ї бригади «Міхо»
Військовослужбовець 116 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Михайло з позивним «Міхо» разом із товаришем долучилися до бригади з першого дня повномасштабного вторгення рф в Україну.
«Жорік ще раніше пройшов АТО, і ці його знання стали безцінними. Ми тренувалися, готувалися, коли нас відправили під Соледар. П’ятниця, 13-те, 2023 року – дата, яку я запам’ятаю назавжди. Ми вийшли звідти живими. Далі – Авдіївка. Руsnя не шкодувала нічого: артилерія, авіація, постійні штурми. Але ми трималися, як говорить наш комбат Миколайович: «Хлопці, окопуйтеся!», – пригадує воїн.
Потім була Мар’їнка. Там його підрозділ взаємодіяв із іншими бригадами. Працювали, каже, як єдиний механізм.
«Є в нас такі хлопці – «Ухилянт» і «Палочка». Водії від Бога, для них немає неможливих маршрутів. Під Новомихайлівкою «Палочка» мало не заїздив на позиції – там навіть пішки дійти було важко. Але страху в нього не було. У нас взагалі таких багато – тих, хто звик дивитися смерті в очі й продовжувати боротьбу. Та найважче мені за ці три роки – розуміти, що діти ростуть без мене. У мене дві доньки. Колись я просто приїжджав, привозив подарунки. А тепер вони знають, куди я їду. Вони вже розуміють, що таке війна. І від цього болить найбільше», – ділиться захисник.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова

Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google








