У Полтаві відкрили меморіальну дошку воїнові 116-ї бригади ТрО Олександрові Дризі
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У Полтаві відкрили меморіальну дошку воїнові 116-ї бригади ТрО Олександрові Дризі
30 вересня в обласному центрі на фасаді комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11» відкрили меморіальну дошку сержантові Збройних сил України, стрільцю 144-го батальйону 116-ї окремої бригади територіальної оборони Олександрові Дризі (позивний – «Тендер»).
Саме в цьому закладі загальної середньої освіти полтавець навчався з 1982-го по 1992 роки.
«На мою вчительську долю випала нагода викладати історію в класі, у якому навчався Саша. Він запам’ятався як здібний, наполегливий юнак, чесний і порядний. Він мав авторитет серед однолітків. У нього завжди була своя думка, своя позиція, своє рішення в різних ситуаціях. Він був справжнім патріотом. Саша – борець за правду, справедливість. По життю – оптиміст, душа компанії, приємний у спілкуванні. Мав таку гарну усмішку, яка приваблювала співрозмовників. Він озвучував ідеї, давав пропозиції, добивався своїх цілей. Основне – відстоював свої переконання. Завжди був готовий прийти на допомогу, виручити, підставити своє плече», – розповіла на відкритті меморіальної дошки вчителька Олександра Дриги Лідія Ракович.
Із дитинства майбутній захисник України мав багато друзів, адже до кожного знаходив свій підхід, міг розвеселити, підняти настрій. Він був активним у житті класу та школи. Саме таким його згадують однокласники.
«Ми всі пам’ятаємо високого, русявого хлопця, який завжди був усміхненим. Він був дуже товариським, комунікабельним. Саша постійно жартував. Він був дуже активним, брав участь у всіх шкільних заходах. Був дуже розумним, гарно навчався. Шкільні роки відіграють важливу роль у житті кожної людини. Однокласники є дуже близькими, особливими людьми для кожного, із ними нас пов’язують дитячі та юнацькі спогади. І неймовірно тяжко усвідомлювати, що вже немає хлопця, із яким ми сиділи за однією партою, із яким ходили разом у кіно, на дискотеки, із яким святкували дні народження. Ми дуже пишаємося, що були в житті Саші. Його вже немає, він героїчно загинув, захищаючи нашу Україну. Ми щиро співчуваємо батькам, родині й розділяємо їхній біль. Він для нас близька, дорога та рідна людина. Ми завжди будемо його пам’ятати», – сказала однокласниця Олександра Дриги Тетяна Якименко.
По закінченні школи Олександр Дрига здобув вищу освіту в Полтавському університеті споживчої кооперації. Працював у податковій, пізніше став приватним підприємцем. Саме з бізнесу він узяв свій позивний «Тендер», ставши на захист рідної землі, коли до нашої держави прийшов ворог.
47-річний Олександр Дрига мав другу групу інвалідності, але 26 лютого 2022 року, відвізши рідних подалі від зони бойових дій, він, не вагаючись, узяв до рук зброю.
«Саша завжди був патріотом, і на другий день повномасштабної війни він пішов добровольцем, сказав: «Я ховатись не буду». Спочатку його не брали, не приймали у військкоматі, але він не відступився», – розповіла дружина полеглого захисника Ольга.
«Він пішов у тероборону, потім на Сумщині навчався місяць, а тоді вже, перед тим як виїхати на Донеччину, подзвонив нам: «Я завтра вранці виїжджаю». Що б ми не казали йому, у відповідь чули: «Ні, це моє слово, моє рішення». Із Костянтинівки подзвонив: «У нас тут усе добре, не стріляють». Обманював нас. Ми ж знали, що там війна», – пригадав батько загиблого воїна Віктор Григорович.
Олександр Дрига дуже хотів діждатися онуків (їхній із Ольгою 25-річний син нині одружений і проживає в Києві), казав, що балуватиме їх. Але, на жаль, не склалося. Стрілець, піхотинець загинув 20 січня 2023 року поблизу міста Соледара Донецької області, рятуючи пораненого побратима: травми, отримані від вибуху міни, виявилися несумісними з життям.
«Війна забрала в нас єдиного сина. Але для нас Саша залишається вічно живим. Він не тільки в нас, а й у друзів, побратимів залишив про себе хороші спогади», – зазначила мати полеглого бійця Надія Антонівна.
На сьогодні родина підтримує зв’язок із побратимами загиблого полтавця. Чимало з них прийшли цього дня вклонитися пам’яті воїна, який гідно проявив себе і в житті, і в бою.
«Про Сашу згадувати завжди дуже легко. Саме легко, тому що він для нас був дуже легким – у спілкуванні, дружбі. Я його знав від початку повномасштабного вторгнення, але цього невеликого часу достатньо було, щоб зрозуміти, що Санька – гарний товариш, відмінний побратим. Він завжди приходив на допомогу. Був веселим, ми багато разом жартували. На жаль, Саня загинув. Це важка втрата. Дуже сумно. Санька був кращим із нас. Велика честь – знати його», – розповів про товариша на заході один його побратим – Максим, а другий – Роман – додав: «Завдяки Саньку я зрозумів такий вислів: «Неважливо, хто попереду проти тебе, важливо, хто поруч із тобою. Санька був надзвичайною людиною. Ніколи ні з ким не конфліктував. Він був завжди спокійним. Навіть у стресових ситуаціях ніколи не показував, що боїться чи переживає. Завдяки йому я зрозумів, що таке справжня дружба. Це була така людина, яка не зважала, чи йому буде зручно, він більше переживав за чиїсь проблеми, а не за свої. Я дуже вдячний батькам, що виховали такого класного друга, патріота своєї держави. Вибачте, що ми не змогли вберегти його. Я все б віддав, щоб він зараз стояв тут».
Олександр Дрига був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «За вірність народу України» І ступеня (посмертно).
«Ми зібралися разом із вами, щоб вшанувати пам’ять нашого випускника, який залишив глибокий слід у серцях його близьких людей, друзів, однокласників, у житті закладу й нашої країни. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину… Олександр любив свою країну, любив своїх рідних. І він зробив свій вибір – став на захист рідної землі. Я щиро дякую батькам, які прищепили Олександрові найкращі людські цінності, навчали та виховували його справжнім патріотом. Я дякую вам, шановні батьки, шановні рідні Олександра, за вашу ініціативу у створенні й відкритті цієї меморіальної дошки, яка буде нагадувати всім нам, якою ціною ми зустрічаємо кожен новий день та йдемо до омріяної нами перемоги. Я обіцяю вам, що про життєвий і бойовий шлях Олександра дізнаються наші вихованці, і він обов’язково стане для них прикладом мужності, гідності, любові до рідної землі та прикладом справжнього патріота», – звернулася до рідних і близьких полеглого воїна, а також побратимів, педагогів, колишніх і нинішніх учнів школи, які прийшли на захід пам’яті, директор закладу освіти Анна Берегова.
«Ми не в праві забувати тих, хто віддає свої життя на фронті в боротьбі з російською ордою. Ми просто не в праві забути, яку жертву вони принесли. Ми повинні бути вдячними тим, хто виховує таких героїв, найперше батькам і вчителям», – наголосив на відкритті меморіальної дошки Олександрові Дризі керівник Ветеранського центру Полтавської громади Артем Ліфрідов.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
