“Отримали наказ триматися до кінця”: 56-річний солдат отримав “Золотий хрест” за 4 місяці служби
Прочитаєте за: 4 хв.
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
“Отримали наказ триматися до кінця”: 56-річний солдат отримав “Золотий хрест” за 4 місяці служби
Юрій Кримпоха – 56-річний солдат Збройних сил України. Родом з міста Зіньків Полтавської громади. За цивільним фахом – електрик, працював у комунальному підприємстві Зіньків-Благоустрій. На початку квітня 2024 року змінив цивільний одяг на піксель.
Джерело: Служба зв’язків з громадськістю Полтавського обласного ТЦК та СП
– Мені повістку вручили, і я пішов одразу. Звісно, не ховався. Пройшов ВЛК і отримав повістку на мобілізацію. У квітні поїхав у навчальний центр, а у травні вже був у бригаді, – розповідає Юрій Миколайович. – Я пішов у військо для того, щоб відстоювати нашу незалежність. І щоб ми більше ніколи не жили в рабстві, щоб наші діти і онуки жили вільними.
Після базової військової підготовки в навчальному центрі був розподілений до лав 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка на посаду помічника гранатометника. Після злагодження підрозділу солдата Кримпоху направили на місце виконання завдання у Донецьку область.
– Наша позиція була у посадці – СП, спостережний пункт. Задача була спостерігати за ворогом, не пропускати. Якщо лізуть – то, звісно, стріляти. Стояли метрів за 150 від противника, – згадує військовий.
Перший місяць утримували позицію постійно, мінялися з товаришами на чергуванні по 2 години. Потім мали невеликий відпочинок в місці розташування бригади за декілька десятків кілометрів від лінії бойового зіткнення. В наступну ротацію повернулися на цей же спостережний пункт.
– Ну там всякого бувало. Напряму в лоб на нас вже ворог не ходив – намагалися влаштовувати провокації, підбиралися приховано. Але ми їх вчасно вираховували і давали відсіч. Нас регулярно обстрілювали – часто вибухами підпалювали нашу посадку. Але ми отримали наказ триматися до кінця. Ми й трималися.
По спостережному пункту ворог застосовував боєприпаси з отруйним газом. Доводилося часто вдягати протигази, згадує Юрій. Потім росіяни почали робити скиди з дронів. Українцям довгий час вдавалося вчасно ховатися, намагалися оперативно відновлювати пошкоджені вибухами позиції. Та з кожним разом ситуація ускладнювалася.
– У них дуже хитро все працює. Зверху спостерігає дрон-розвідник, а FPV-шки йдуть на таран. Почали полювати за нами.
Якщо вже вирахували – то стежили постійно. Ловили кожен рух, – пояснює солдат
Воїн зізнається: було дуже важко. Але з побратимами підтримували один одного. Не лише морально, а навіть могли підмінити раніше на чергуванні, коли бачили, що товариш втомився і потребує відпочинку.
А ще наснаги надавала підтримка рідних. З Юрієм на зв’язку була родина, а також дуже підтримувала сестра.
– Сестра мене дуже попросила: “Будь ласка, виживи”. Пообіцяв їй, що виживу. Знав, що вона молиться за мене вдень і вночі. І тримався. Ми тримали ту СП-шку. Нам воду і припаси носили дронами. А потім ситуація ускладнилася, і в якийсь момент закінчилася навіть вода. А потім нашу позицію противник випалив дощенту, – каже військовий.
Після чергового обстрілу воїни отримали важкі поранення. Двоє солдатів загинули, а Юрій та його побратим отримали поранення. Тоді було прийнято рішення про вихід. Головне було протриматися до темряви та в означений час вийти на точку евакуації. Ситуацію ускладнювало те, що ворог прослуховував радіоперемовини.
– Старалися лишній раз не називати що, де і як. О другій ночі нас забирав евакуаційний транспорт. Ми виходили у ворога на очах – за нами гнався дрон, але не встиг.
Тієї ночі товаришам по підрозділу вдалося успішно евакуювати Юрія Кримпоху та його напарника. Вже в безпечному місці воїнам надали медичну допомогу та спрямували на лікування до госпіталя.
Саме в госпіталі воїн отримав свою нагороду: за мужність і звитягу, виявлені при виконанні військового обов’язку, за самовіддану оборону позиції та успішне виконання бойового завдання солдата нагородили відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України “Золотий хрест”.
Зараз військовий проходить реабілітацію. Та після лікування і відпустки повернеться до лав рідного підрозділу та знову стане до строю, щоб разом з побратимами очищати рідну землю від російських окупантів.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
