До Лубенського музею завітали гості з Сумщини, громада яких щодня під обстрілами
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
До Лубенського музею завітали гості з Сумщини, громада яких щодня під обстрілами
Група сумчан, що завітала до Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького, створилася спонтанно. Перша поїздка була присвячена Дню працівників культури, а тому склалась вона на 70% саме з колишніх та теперішніх працівників цієї сфери (моїх колег, бо працювала 17 років разом з ними в Сумській районній бібліотеці) , а 30 % доповнили працівники соціальної сфери громади ( де працюю зараз в громаді), – розповіла директорка КЗ “Хотінський ЦНСП” Лідія Кравцова.
Колектив дружний та веселий, бо всіх об’єднало бажання відвідати кожен куточок нашої рідної України, щоб зайвий раз довести собі та друзям, що наша країна найкрасивіша, з багатющою віковою історією. Тобто, у когось є подорожі розважальні, а у нас – пізнавальні.
Учасники поділились, що до повномасштабної війни відвідали чимало культурних, історичних і мистецьких перлин України. Найдовша поїздка перед війною була по Вінниччині на межі з Молодовою. Дорога дальня. Заморились в 35 градусну спеку. Але недаремно. Дехто з групи тоді ж запропонував охопити Полтавщину, Чернігівщину, які зовсім поряд з Сумщиною.
«Та я, як організатор групи, відповіла: це поруч і ми сюди поїхати ще встигнемо. Зараз часто згадую цю свою фразу… ніби тоді відчувала, що настане це страшне 24 лютого… До речі, на 26 лютого у нас уже була організована поїздка, незважаючи на те, що вже почали говорити про можливе вторгнення… До останнього не хотілось в це вірити. Але, коли вночі 24-го розбудили ворожі вибухи, а зранку центром нашої громади йшла багаточисленна ворожа техніка… віра в неможливість нападу стерлась гусеничним слідом від танків , а наша мрія поїхати в подорож була нездійсненною не тільки через 2 дні, а взагалі надовго… Залишились лише фото», – продовжує розповідь директорка КЗ “Хотінський ЦНСП” Лідія Кравцова.
Війну в Хотині відчувається щодня. Уже навіть коли буває затишшя, то мешканцям стає моторошно. У голові миттєво з’являється думка: «що ж ворог там планує».
«Минулого року, щоб якось хоча б трішки забути про кляту війну, ми в серпні вирушили у до прекрасної Полтави. Жіночий монастир трішки загоїв душевні рани і стало якось легше, впевненіше. На цій хвилі ми в жовтні ще зібрались в Решетилівку у центр вишивки і ткацтва. Емоцій отримали купу в цьому затишному куточку, де створюється оригінальна краса з ниток та пряжі. Майстри дали змогу нам спробувати вибити рядок візерунку на килимі. Повертались додому в захваті. А я інколи дорогою сама собі шепотіла: «Ось і настав той час…» Думаю, Ви зрозуміли, про що я? Наша громада щодня у стрічці новин про обстріли, бо 12 з 14 населених пунктів межують з рф. Однак, Віримо в Перемогу, молимось, тримаємось, але інколи бувають моменти, що в період обстрілів мешканці прощаються не лише з близькими, а й самі з собою….Бо не знаєш, де впаде міна, снаряд, ракета чи, навіть, КАБ. Страшно…Сумно… Боляче…
Щоб від цього всього повністю не з’їхати з глузду та перезавантажитись, ми знову вирішили запропонувати вирушити в подорож, куди « ще встигнемо». На Лубенщину. Без зайвих роздумів всі радо погодились, бо живемо нині одним днем. У Мгарському монастирі вже ми були одного разу проїздом, бо спішили на Житомирщину. А ось зараз мали змогу побувати тут довше та насолодитися спокоєм. Бо цього разу ми поки що не поспішали далеко. А якщо і спішили, то в прекрасне містечко Лубни. Пані Тетяна Сафронова, науковий співробітник краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького познайомила нас з багатою історією. Лиса гора нагадала, що наша Україна квітуча та переповнена різноманітними ароматами різнотрав’я», – підсумувала розповідь Лідія Кравцова.
«Позитивні та енергійні туристи з Сумщини, з прикордоння, яке щодня обстрілюється ворогом, дякуємо, що обрали Лубенщину!» – говорить Тетяна Сафронова, що супроводжувала групу відвідувачів з прифронтових територій.
Фото – Тетяна Сафронова
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
