4 березня  науковцями Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського було презентовано виставку “Іван Мазепа – гетьман-будівничий України” для вихованців Полтавського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Віталія Грицаєнка.

Виставка висвітлює життєвий шлях одного з поборників української державності та будівничого незалежної України.

Іван Мазепа після обрання гетьманом намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок до економічно-культурного розвитку Лівобережжя, проводив курс на відновлення Козацької держави в кордонах часів Хмельниччини.

Як визначний державний діяч він дбав не лише про економічну та військову могутність України, а й про її культуру, про піднесення освіти, науки, мистецтва, зміцнення авторитету церкви.

В цьому контексті неможливо не згадати і про події 1709 року, коли в степах України гриміли козацькі гармати – гетьман Іван Мазепа лаштував українське козацтво на самостійний шлях. Разом із військом шведського короля Карла XII героїчні козаки Мазепи твердою рукою наводили гармати на північ, прокладаючи Вітчизні шлях до державності.

У тому кривавому двобої було все – сумніви, розбрат, і зрештою, поразка. Російські війська перемогли. Наслідки тодішньої поразки були жахливими. Шибениці, розстріли, плоти з повішеними на Дніпрі, проклинання «мазепинщини» в церквах. Усе те мало не лише фізично, але й духовно знищити кращих синів України, знищити будь-які прояви українського духу і національного мислення.

Але дух мазепинщини, незважаючи на фізичне нищення, анафему та прокльони виявися безсмертним, бо це дух українського народу, його волелюбної козацької вдачі і непокірного степового характеру. По-іншому й бути не могло. Підтвердженням цих слів є весь хід історії козаччини – цвіту української нації й військової опори Української держави.

Отже, для нашого сучасника, громадянина суверенної Української держави на тридцять третьому році її Незалежності, битва під Полтавою у червні 1709 року – це героїчна сторінка боротьби нашого народу за право самостійного вирішення своєї історичної долі. Не дивлячись на військову поразку, для самоусвідомлення і духовного скріплення теперішньої української спільноти ця подія безумовно є знаковою, а її тема в науці та вихованні молоді – ідеологічно виграшною. Ця думка не є оригінальною. Ще у далекому 1957 році, поет Леонід Полтава у поемі «Нескінчений бій» назвав Полтавську битву «днем народження Держави», «днем волі націй і племен». 

Народи прагнуть свободи і в цьому вони незборимі.

Людмила Бабенко —  професорка, докторка історичних наук  ПНПУ ім. В. Г. Короленка.