У Лубнах провели яскравий Вертеп
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Традиційний та різнобарвний вертеп влаштувала Лубенська публічна бібліотека імені Володимира Малика.
«Разом ми могутня сила — нас не раз біда косила. Та народ наш не здолати – Прожили війну і гради, Заслання, Сибір, майдани, Але рід не перестане! Дякую колегам Маші Колеговій, Валентині Семак, Інні Сизоненко, Віталіні Курильчук, що нині стала літописцем та маленькою частиною цього світлого й вельми давнього дійства. Адже на Україні вертепний театр з’явився в середині 17 століття та швидко став популярним. Чому? Бо тоді книг було обмаль, а ті що були, коштували грубі гроші. Тому церква усіляко підтримувала цю форму популяризації Святого Письма. Виступали вертепники від Різдва до Йордані, часто мандруючи між містами й селами», – привітала гостей та цікаво розповіла про дійство Марина Кононенко.
Бібліотекарі та юні читачі, підтримуючи старовинну українську традицію, напередодні Водохреща рушили Лубнами з доброю новиною. Дві години, шість локацій, противний дощ… та ніхто на те зважав.
Як і століття тому, в бібліотечному вертепі зійшлися Янгол та Чорт, Мудреці, Звіздар, і пастухи. Ірод, як і колись, упрошує свій кінець: “Смєрть любімая моя, у мєня – страна, сємья….” Втім, пані з косою невблаганна та справедлива, тому забирає царька попри пропозицію озолотитися, зі словами: “Диктаторське товариство жде тебе й пропагандиста!”.
А ще були старовинні колядки, цукерки, сніжинки-обереги та свіжоспечені пироги для наших захисників, святковий пісенний передзвін і велике бажання, попри все, дарувати українцям радість, щастя та надію на добро.
Мабуть, найвищою нагородою для юних артистів стали посмішки мужніх воїнів та всіх містян, до кого нині, попри сльоту, завітав вертеп.
Марія Бойко
Фото – Марина Кононенко
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
