21 грудня просять допомоги впоратися з життєвими проблемами: народні прикмети
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
21 грудня за новим церковним календарем згадують мученицю Іуліанію і святителя Петра, митрополита Київського і всієї Русі. У народному календарі – Петро Напівкорм.
Свята мучениця Іуліанія жила в IV столітті в місті Нікомідія. Вона була дочкою знатного язичника, і батько хотів рано видати її заміж. Однак дівчина охрестилася і відмовилася виходити заміж за язичника. За це батько її побив і привів на суд. Суддею виявився невдалий наречений дівчини – він просив її вийти заміж і обіцяв не примушувати відмовлятися від віри. Але Іуліанія вважала за краще прийняти муки. Побачивши її стійкість під час тортур, понад 500 осіб сповідали Христа. Усіх їх стратили разом зі святою Іуліанією. Її мощі знаходяться в іспанському місті Сантільяна-дель-Мар у монастирі святої Іуліанії.
Святитель Петро жив у другій половині XIII – початку XIV століть. У писанні сказано, що він народився в благочестивій родині на Волині. Ще до його появи на світ, його мати знала, що в її сина буде особлива доля – уві сні їй про це сказав Всевишній.
Маленький Петро був дуже тямущим, рано почав читати. У 12 років його віддали в монастир – там Петро навчався іконопису, книжковим наукам, вивчав Святе Письмо. Ікони, написані ним, роздавали християнам, які відвідували монастир. Сам Петро за час, проведений в обителі, змінився: він став не тільки дуже освіченою людиною, а й навчився гарно й переконливо говорити. У монастирі Петро спілкувався з князем Юрієм Львовичем Галицьким, а також познайомився з київським митрополитом Максимом – йому Петро подарував написану ікону Успіння Пресвятої Богородиці. З благословення свого наставника Петро пішов із монастиря і заснував обитель у відокремленому місці на березі річки Раті, яка незабаром стала відомою.
Після смерті митрополита Галицького – Нифонта – Петра обрали його наступником. Водночас помер митрополит Київський Максим, на місце якого хотіли поставити ігумена Геронтія – кандидата від тверського князя Юрія. Суперечки та вимоги північних князів скасувати Галицьку митрополію тривали кілька років, врешті-решт, Патріарх Афанасій І (патріарх Константинопольський) вирішив об’єднати разом 2 митрополії, а митрополитом Київським і всієї Русі затвердили Петра. Деякий час він жив у Києві, а пізніше переїхав до Володимира. 1325 року митрополит Петро, на прохання князя Івана I Калити, переніс митрополичу кафедру з Володимира до Москви.
Свято 21 грудня за старим стилем – день пам’яті святої Анфіси Римської.
Іменини сьогодні відзначають Леонтій, Михайло, Микита, Петро, Прокоп, Сергій, Уляна.
Святителю Петру моляться про зцілення від важких недуг, просять допомоги впоратися з життєвими проблемами і знайти вихід з важких ситуацій.
У цей день продовжують готуватися до Різдва, яке за новим стилем відзначають 25 грудня. За старих часів в цей час побоювалися пристріту і злих людей, тому для захисту клали на чільне місце срібний предмет – наприклад, маленьку срібну ложку. Вірили, що тоді люди з недобрими помислами будуть обходити дім стороною. Також прибиралися в будинку, мили вікна, різали курей і свиней і готували м’ясні страви. Для близьких і для дітей купували подарунки на ярмарках. До утворення Радянського Союзу ялинку українці ставили і прикрашали до Різдва.
Ніч із 20 на 21 грудня, як і ніч зимового сонцестояння з 21 на 22 грудня, вважаються найсильнішими в році, що минає, – у цей час заведено загадувати найпотаємніші бажання.
Триває Різдвяний піст, з 18 до 24 грудня – найсуворіший тиждень, тому потрібно утримуватися не тільки у вживанні спиртного і скоромної їжі, а й у розвагах і розвагах. Тим, хто постить, в цей день можна їсти гарячу їжу без масла – раніше ми публікували докладний календар харчування на Різдвяний піст по днях.
Вважається поганою прикметою не завершити важливу справу до цього дня, наприклад, не віддати борг. Також 21 грудня не можна нікому бажати щастя, бо все складеться навпаки – таке побажання призведе до бід.
У народне свято 21 грудня наші предки перераховували запаси дров, продовольства і консервації. У народі ця дата була відома як Петро-напівкорм, оскільки до цього періоду вже з’їдалася половина всіх зимових запасів. Якщо в льохах і коморах вже залишалося мало продуктів і зерна, то намагалися докупити потрібне продовольство або більше економити.
Також льохи в цей день перевіряли на наявність мишей та інших шкідників, які люблять зимувати в мішках з зерном. Щоб відлякати гризунів, приміщення обкурювали димом тютюну або полину. На стіні льоху вішали срібний хрест.
За старим стилем 21 грудня вшановують святого Патапія Фівського і мученицю Анфісу Римську. Свята Анфіса вважається покровителькою рукоділля. У народне свято 21 грудня жінки шили одяг, ткали килими, в’язали теплі речі. Дівчата вишивали весільний рушник на своє майбутнє весілля. У давні часи вважалося, що кожна Українка повинна вміти шити, інакше її вважатимуть поганою господинею.
21 грудня – вдалий день для ритуалів, замовлянь, зняття порчі і будь-яких магічних обрядів. Але варто пам’ятати, що церква несхвально ставиться до таких занять.
Заборонено в цей день пліткувати, розповідати чужі секрети, підслуховувати розмови. Не можна в цей день жорстоко поводитися з тваринами, бити і кричати на них, проганяти з двору. Також не варто сідлати коня. 21 грудня не давайте обіцянок, якщо не впевнені, що зможете їх виконати. Не можна стригтися, інакше нашкодите волоссю. Важка фізична робота 21 грудня під забороною, оскільки може нашкодити здоров’ю.
Снігопад 21 грудня обіцяє дощове літо. Багато снігу випало – до хорошого врожаю. Якщо в цей день на землі немає снігу, то наступне літо не буде врожайним. У лісі відлуння далеко чутно – до морозів. Чим яскравіше зірки вночі сяють, тим холодніше буде залишок грудня. Синиці голосно співають – скоро морози посиляться.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
