Реабілітаційна медицина: у Полтаві зроблено реальні кроки
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Національна служба здоров’я України змінила підходи до забезпечення реабілітаційної допомоги – оцінили вартість кожної послуги, сформували вимоги до лікарень, із лікувальними закладами почали укладати контракти, а також розділили форми надання такої допомоги на амбулаторну і стаціонарну. Центр реабілітаційної медицини у Полтаві розпочав діяльність 2 січня 2023 року і розрахований на 30 ліжок, хоча навантаження майже постійно на третину перевищує планове. Фахівці допомагають пацієнтам відновитися після хвороб опорно-рухової, нервової систем і травм. За час роботи Центру допомогу отримали близько 600 пацієнтів – понад 70% військові. Послуги можуть отримати пацієнти з усіх областей України.
Інфраструктура Центру – це дев’ять палат і декілька кабінетів фізичної терапії, ерготерапії, масажу, аромотерапії, асистивних технологій. Групові та індивідуальні зайняття проводить психолог. Працює логопед. У Центрі панує особлива позитивна енергетика. Вражає мотивація колективу: доброзичливі, людиноорієнтовані, прагнуть обійняти турботою і теплом. Працює чимало фахової молоді, – це зумовлено ще й тим, що у Центрі багато сучасного обладнання. Не у всіх лікарнях є подібні тренажери, балансири, біонічні й віртуальні симулятори. Обладнання придбано за кошти держбюджету і громади області, щось надійшло у вигляді гуманітарної допомоги, деяке промарковане стікерами ВООЗ.
«Наш Центр оснащений сучасним реабілітаційним комплексом – роботизованою системою «Walkbot», яка прибула із Південної Кореї – її виготовляє єдина світова компанія. Полтавська обласна клінічна лікарня стала одним із чотирьох закладів в Україні, де встановлено такий апарат. Він потрібен для роботи з пацієнтами після інсультів, парезів, із захворюваннями нервової та опорно-рухової систем, поранень. Апарат заново вчить тіло пацієнтів як правильно ходити, щоб м’язи «згадували» природній рух. Унікальність в тому, що апарат задіює всі три суглоби нижніх кінцівок – тазо-стегновий, колінний і гомілковий. Якщо не пропрацьовувати гомілку, то годі сподіватися на якісне відновлення повноцінної ходи пацієнта», – розповідає про рідкісну техніку завідуюча Центром реабілітаційної медицини ПОКЛ ім.М.В.Скліфосовського Ірина Пчелінцева.
Нереально потужна і приголомшлива технологічна конструкція, ділюся враженнями з власного досвіду, бо сама відчула її дію. І на вигляд пацієнт у ній нагадує космодесантника з футуристичного екшну. Навіть маленький космонавтик на віртуальному екрані допомагає не втрачати мотивацію. Навантаження регулюється, як і ще з десяток параметрів, а за старанність система видає пацієнту медаль.
Команда Центру складається з висококваліфікованих лікарів, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, їх асистентів. Ірина Пчелінцева говорить, що раніше на місці Центру діяло фізіотерапевтичне відділення, працівники якого пройшли перепідготовку згідно міжнародних стандартів реабілітації, на її думку, залишилися істинні медики, які ставлять собі за мету – допомогти людям.
«Жоден наш співробітник не піде додому, навіть якщо закінчилася зміна, коли хтось із пацієнтів потребує процедури чи допомоги. Ми працюємо 24/7, навіть у вихідні. Лікування не переривається. Фізичні терапевти, ерготерапевти і їх асистенти зберігають динаміку лікування, щоб кожен день перебування пацієнта у нас був продуктивним. Сама працюю в лікарні з 1989 року. Нині склався колектив, який почувається наче родина – ми і наші пацієнти», – продовжила розповідь завідуюча Центром реабілітаційної медицини ПОКЛ ім.М.В.Скліфосовського Ірина Пчелінцева.
Кожен пацієнт займається з фахівцями не менше 3-х годин на день, а за потреби й більше. Подібний марафон і навантаження розподіляються й чергуються в часі з релаксивними програмами. Є можливість просто перепочити, чи випити лікувального трав’яного чаю. Пацієнти Центру, а здебільшого це бійці після поранень, які пройшли вже не один відновний курс, оцінюють Полтавський Центр, як один з кращих в нашій країні.
«Порівняно з іншими лікарнями, де я перебував на реабілітації, у Полтаві все роблять ідеально. Вже 7 місяців триває моє відновлення після поранення. Різниця в тому, що лікарні Запорізької області, чи у Дніпрі, більше орієнтовані на термінові операції, там постійно поступають нові 300-ті. Для реабілітації там немає ні місця, ні часу. В Житомирі, де я теж лікувався, все також більше орієнтовано на оперування після поранень. Полтавський Центр добре обладнаний, є все необхідне. Вперше отримав направлення на реабілітацію до рідного міста, я полтавець. Займаюся з Оленою Хахузою, якій вдячний за увагу й допомогу», – усміхається після тренування боєць ЗСУ Юрій «Бухгалтер».
Підставами для отримання реабілітаційних послуг у стаціонарі є: направлення лікуючого лікаря, у тому числі лікаря фізичної та реабілітаційної медицини; переведення з іншого закладу/клінічного підрозділу закладу охорони здоров’я. Захисникам заклад для проходження реабілітації визначає ВЛК у частині. Лікування в Центрі триває мінімум 14 днів, щоб досягти сталого результату, але за тяжких травм і станів може тривати 21 день і більше.
Реабілітація включає роботу мультидисциплінарної команди. Згідно нових світових стандартів з хворими працюють психолог, логопед, і також фізичні терапевти, які визначають і втілюють для кожного пацієнта індивідуальні програми відновлення. Включаючи рухові функції, команда навчає пацієнтів пристосовуватися до повсякденного життя, повертаючи їм можливість повноцінного самообслуговування. Обирають собі цю спеціалізацію в медицині виключно свідомо, адже без високої мотивації ця важка щоденна праця виснажить і розчарує дуже швидко.
«У мене медична освіта, я довгий період працювала медичною сестрою, в фізіокабінеті з приборами, згодом інструктором з лікувальної фізкультури. Раз на 5 років ми всі проходимо підвищення кваліфікації, і це дало можливість опанувати нові реабілітаційні техніки. А тепер, згідно міжнародних правил, здобуваю вищу освіту, щоб отримати фах лікаря-фізіотерапевта. Це свідомий вибір. У Центрі багато обладнання, найновіші технології – їх налаштовують інженери, але ми працюємо з ними щодня. Відвідуємо стажування, наприклад, були у Дніпрі, їх реабілітаційний центр приймає пацієнтів вже 4 роки, тож є чимало актуального досвіду. А Роман Литвинов був на навчанні в Рівному. Всі колеги, з якими працюємо, зацікавлені, ставляться до людей з повагою і теплотою», – говорить асистент фізичного терапевта Олена Хахуза.
«Я здобув освіту в Сумському державному педагогічному університет імені А.С. Макаренка, спочатку за спеціальністю викладача фізичної культури, тренера, а згодом відділення фізичної терапії, ерготерапії. Викладав, працював тренером. Ці напрямки багато в чому перегукуються, підтримують один одного. Відсотків 40 знань, що застосовую, це спортивна освіта: анатомія, фізіологія, масажі, біомеханіка. Плюс практика, індивідуальний підхід», – відповів на питання як приходять у цю непросту професію фізичний терапевт Центру Роман Литвинов.
Спілкувалися з працівниками Центру медичної реабілітації і про те, як їм вдається не вигорати на роботі при контакті з травмами, болем, складним емоційним станом пацієнтів. Зізнаються, що це не просто, адже емпатують до кожного, намагаються підбадьорити, похвалити, мотивувати, коли не все виходить. Медиків так само, як і кожного з нас, щоденно оточує непроста дійсність, яка додає навантаження, але відповідь у всіх була незмінною – вони концентруються на вірі в Перемогу, це допомагає.
«Складно буває, адже військові після тяжких поранень відновлюються часто через біль, а наше завдання налаштувати їх на серйозну копітку працю, адже швидко досягти результату можна тільки сумлінно займаючись. І ми безмежно радіємо успіхам кожного пацієнта. Дехто з хлопців, які у нас лікувалися дають свої телефони, додаються в друзі у соціальних мережах, діляться своїми подіями у подальшому, надсилають фото, радять побратимам наш Центр, де їх успішно реабілітували. А вже на повторні курсі повертаються, як добрі друзі», – пригадує асистент фізичного терапевта Олена Хахуза.
Ці зустрічі з бувшими пацієнтами бентежно спостерігати – вирує море емоцій, жартів, спогадів, розповідей про родини й побратимів, подальше лікування й успіхи. Часом доводиться розпочинати реабілітацію майже з відправної точки, коли після перших операцій, загоєння й первинної реабілітації, хлопців оперують повторно, бо чи осколок ще виймають, чи щось доліковують, і після цього процес реабілітації стає на нове коло. А розпочинати пасивне відновлення фахівці радять подекуди ще з реанімації, щоб згодом остаточне відновлення не було таким болісним.
«Влітку був випадок, коли привезли бійця родом з Соледару. Він відновлювався після 8 місяців операцій. Кожна нога в нього була прострелена у п’яти місцях. Це й переломи, і фіксація роздроблених кісток. Ноги весь цей час були рівні ще й трохи викривлені стопи. І розробляти кінцівки після такого періоду знерухомлення було дуже неприємним, але необхідним. І це неможливо досягти лише апаратами. Все доводилося робити поступово, розминаючи кожен м’яз і суглоб. Контрактура, спастика, все це потрібно було долати. Він виважувався на руках, а на ноги майже не ставав на початку лікування – однією лише ногою на кінчики пальців. Але за три тижні вже було помітне деяке покращення і він був задоволений результатом. Є інший пацієнт, минулого разу, коли він у нас лікувався, то був лежачим, а цього разу він вже крутить педалі на МОТОМЕДі, розвиває логіку, рівновагу й концентрацію на симуляторах. Ми дійсно бачимо позитивні результати. Надзвичайно цінна підтримка рідних. Скажімо, у Віталія дружина з ним постійно, ми навчили її, як допомагати йому правильно сідати, вставати, рухатися. Якщо пацієнт хоче ходити, він має рухатися», – переконана асистент фізичного терапевта Олена Хахуза.
У Центрі тяжкі пацієнти часто перебувають під опікою рідних, але фізичні терапевти постійно нагадують, що потрібно допомагати, але не жаліти. Лише за цієї умови пацієнт відновлюватиме рухові навички й дійсно зможе якісно покращити свій стан.
«Потрапляють до нас військові на відновлення з різними травмами: контузія, травми верхніх та нижніх кінцівок, травми головного та спинного мозку. Після тяжких поранень вони часом у відчаї, а наше з командою завдання – мотивувати їх на вихід з цього стану й повернення до повноцінного життя. Коли вони не ходили, скажімо, півроку-рік, ми маємо повернути їм сенс боротися за одужання. Їх потрібно підтримати, направити, а подекуди й примусити до цього. Самураї вчать: спочатку йде дух, а вже після цього меч. Тому, дійсно, мотивування також важлива складова праці фізичного терапевта. Маємо разом з пацієнтом вигартувати дух, характер, волю, а тіло підкорюється. Якщо людина розбита морально, фізично не готова, то результату не буде. Тіло не зреагує. Ми у нашому дружному колективі створюємо атмосферу, повторюю, деколи примушуємо. Буває, звісно, не кричу, але металу в голос додаю, аби сконцентрувати на меті. Своєрідна магія переконання. Намагаємося з колегами пояснити пацієнтам, що на них чекає постійна праця над собою. Аби не прив’язувати до себе родичів, а повернути самодостатність, В деяких випадках повернути здатність самостійно зварити каву чи сходити в туалет – титанічна праця! І планку потрібно тримати: людина, яка не розвивається – деградує. Той, хто встав із візка, має забути про візок, і рухатися далі. Має відбуватися постійна робота над собою. Це діє – люди обслуговують себе, працевлаштовуються, допомагають рідним, виховують дітей. Приємно, коли пацієнти потім телефонують, намагаються передати якісь смачні гостинці, цікавляться, як ми. Переживаємо за них, а вони за нас. І немає більшої нагороди, ніж чути від них, що вони стали на ноги у нашому Центрі. Бути частиною цього надзвичайно цінно», – говорить фізичний терапевт Центру Роман Литвинов.
Надходять на лікування й ВПО, продовжує розповідь завідуюча Центру Ірина Пчелінцева, телефонують із Сум, Києва, Дніпра. Часто телефони лікарів бійці передають пораненим побратимам, з порадою їхати на відновлення саме до Полтави.
«Отримав поранення я в ніч з 20 на 21 серпня, після трьох операцій лікуюся в Центрі реабілітаційної медицини. Одну операцію провели в Запоріжжі, дві інших – у Івано-Франківську. Нині потрібно розробляти пошкоджену ногу і руку. Ставлення тут гарне, я всім задоволений. Сподіваюся, що після відновлення буду почуватися краще. Вважаю, що активна реабілітація дасть результат», – розповів під час перепочинку після тренувань солдат Данило Бондаренко.
Реабілітація – це шлях довжиною в життя. Якщо цей шлях буде дієвим, активним і постійним, то є реальна можливість повернути собі повноцінну суспільну реалізацію.
Успішно співпрацює Центр реабілітаційної медицини з відповідною кафедрою ПДМУ, адже для студентів робота фахівців неоціненна, як наочний практичний досвід, а для Центру – це можливість у майбутньому сформувати кадровий потенціал майбутнього покоління успішних і захоплених своєю справою фізичних терапевтів. Консультантом Центру є кандидат медичних наук, доцент ПДМУ Євген Страшко, наукові напрацювання якого вже декілька десятиліть стосуються комплексної реабілітації дітей, хворих на спастичні форми дитячого церебрального паралічу.
«Потреба пацієнтів у якісній реабілітації була актуальною і до повномасштабного вторгнення. Це невід’ємна складова якісного, комплексного лікувального процесу. А зараз це дуже велика необхідність. Ми створили професійний реабілітаційний центр, де сучасні технології доступні усім без виключення пацієнтам, і в першу чергу, для постраждалих від війни. Наші досвідчені спеціалісти отримали нові інструменти і можливості для роботи. Завдяки підтримці ОВА, ДОЗ ОВА, гуманітарним місіям міжнародних організацій, співробітники Центру реабілітаційної медицини проходять навчання у закордонних колег, щоб застосовувати сучасні, визнані у світі, ефективні методики. Зараз працюємо над великим проєктом поліпшення умов та осучаснення будівлі Центру реабілітаційної медицини», – розповів головний лікар КП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського ПОР» Григорій Оксак.
Адміністрація КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського ПОР» повідомляє про вакансії на роботу в мультидисциплінарні команди відділень лікаря з фізичної та реабілітаційної медицини, фізичного терапевта, ерготерапевта, асистента фізичного терапевта. Розглянуть резюме молодих фахівців. Звертатись до відділу кадрів – (0532) 56 42 17.
Марія Бойко
Фото – Ігор Лотиш
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
