30 жовтня – Зиновія і Зиновії: традиції й заборони
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
30 жовтня за новим церковним календарем згадують єпископа Зиновія та його сестру Зиновію, а також пам’ять Озерянської ікони Божої Матері, покровительки Харкова і Слобожанщини.
Зіновій і Зіновія жили в III столітті в Кілікії (Мала Азія). Батьки виховали їх у християнській традиції, брат і сестра вели скромне життя, а коли виросли, то роздали все своє майно. Зіновій став главою християнської громади в Кілікії, всіляко намагався долучити до віри Христової язичників і мав дар зцілення. Коли почалися гоніння на християн, то Зиновія схопили і відправили на суд до правителя. Той наказав зректися Христа і принести жертву язичницьким ідолам – Зіновій відмовився. Тоді його веліли розіп’яти і катувати. Його сестра Зіновія, дивлячись на муки брата, побажала розділити з ним його долю – мучеників стратили. На іконах святих завжди зображують разом.
Чудотворний образ Божої Матері Озерянської зберігався недалеко від Харкова, у Преображенському Курязькому монастирі. Згідно з переказами, цей образ з’явився наприкінці XVI століття біля села Озеряни (пізніше на цьому місці був побудований Озерянський монастир). Якось селянин косив траву і косою навпіл випадково розсік цей образ Божої Матері. Він узяв ці дві половини ікони, поставив у себе в хаті в кутку, запалив свічку. На ранок ікона виявилася цілою – на ній був лише тонкий слід. 1794 року Озерянську ікону помістили до Курязького монастиря, а після того, як його закрили – перенесли образ до харківської Покровської церкви. Коли монастир на початку XIX століття відновили, то повернули й ікону. Щороку, починаючи з 1843 року, 30 вересня чудотворний образ Пресвятої Богородиці хресним ходом переносили до Харкова – там він перебував усю зиму, а 22 квітня його повертали в монастир.
Вклонитися чудотворній святині приходило безліч людей із Харкова та околиць: за молитвами відбувалися зцілення. Відомий випадок із біографії Григорія Квітки-Основ’яненка: коли він був дитиною, то осліп, і його мама разом із ним вирушили в Курязький Преображенський монастир до Озерянської ікони. Мати Квітки-Основ’яненка довго молилася перед образом, а потім умила обличчя сина святою водою з Онуфріївського джерела. І Григорій став прозрівати. У молодості письменник навіть мав намір постригтися в ченці, був послушником Преображенського монастиря. Також відомо, що влітку 1871 року, коли в Харкові лютувала холера, з чудотворною іконою ходили домівками харків’ян, крамницями та вулицями і служили молебні – холера відступила.
Вважається, що в 1930-х роках образ було загублено, але збереглися його списки, деякі з них теж прославилися своїми чудотворіннями. Так, збереглися два старих списки з Озерянської ікони Богоматері: один перебуває у Свято-Благовіщенському кафедральному соборі Харкова, інший – у Свято-Озерянському парафіяльному храмі на Холодній Горі. У вересні 2010 року з відтвореною Озерянською іконою хресним ходом обійшли навколо Харкова.
Іменини відзначають Йосип, Анатолій, Андрій, Сергій, Олександр, Леонтій (Левко), Кузьма, Юліан, Антон.
У народному календарі 30 жовтня – свято Синичкин день, День мисливця. До цього дня, як правило, вже прилітали зимові птахи, синиці, снігурі. Їхня поява вважалася ознакою того, що наближаються холоди. Мисливці в цей час ішли на зайця. Цього дня добре помолитися перед іконою Божої Матері, якщо є можливість – піти до храму. У Озерянської ікони просять зцілити від хвороб, насамперед очей і слуху, а також від наслідків важких переломів.
За старих часів цього дня збиралися всією сім’єю за столом – готували м’ясні страви, ставили на стіл соління і пироги. У Синичкине свято потрібно погодувати птахів – це приверне удачу в дім. Вважається, що тому, хто добре попрацює цього дня, достаток у дім потече рікою. В цілому наші предки намагалися проводити цей день на свіжому повітрі. На вечерю готували страви з того, що вийшло добути – риби, м’яса і грибів.
У свято 30 жовтня люди вітали синичок, які приблизно в цей період прилітали на зимівлю в Україну. Птахів підгодовували і робили для них годівниці. Якщо Синиця прилетіла у двір або в сад, то це вважалося дуже хорошою прикметою.
Селяни в це народне свято оглядали вози та інший транспорт з колесами, чистили і лагодили його, змащували мастилом. У північних областях вози вже міняли на сани. Люди вірили, що якщо в цей день господар подбає про транспорт, то в наступному році проблем на дорозі ніколи не буде.
30 жовтня здавна вважається вдалою датою для любовних справ, побачень і зізнань, а також для весілля.
У цей день не можна ображати птахів, лаятися і кричати на них, проганяти, кидатися предметами. Заборонено різати на м’ясо домашню птицю. Не варто починати нові справи і братися за нові проекти – все нове в цю дату приречене на провал. А якщо є давні справи, то краще їх в цю дату закінчити, інакше вони надовго затягнуться. Не варто в цей день ділитися радісними новинами, розповідати про досягнення і нові покупки малознайомим і незнайомим людям. Підвищується ймовірність стати жертвою пристріту через заздрісників. Не варто в цей день байдикувати і лінуватися. Уникайте сварок і лайки в цей день, не згадуйте старі образи і не кажіть грубості близьким людям. Якщо посваритися 30 жовтня, то відносини зіпсуються надовго. Не можна викидати залишки їжі – краще віддайте їх домашнім тваринам або птахам.
Якщо зозуля сіла на сухе дерево і почала кувати — бути морозам. Якщо у цей день домашні тварини міцно сплять, то незабаром настане тепло. Прийшов Осій — знімай колеса з осей. На Осію – колесо з віссю до весни прощається. Кішки і коти міцно сплять – ще буде тепло. Павутина стелиться по рослинах – холод прийде не скоро. Зірок на небі мало – до хуртовини або хуртовини.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
