День художника: декілька портретів сучасних митців з Полтавщини
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
8 жовтня, у другу неділю жовтня, ми вшановуємо митців, відзначаючи День художника. Ці унікальні творці бачать світ, інакшим, ніж всі ми, хоча всі разом кожного дня відкриваємо очі і усміхаємось новому дню.
Ми любимо цей світ. І він відповідає нам взаємністю. А потім, випивши першу чашечку кави, ми дивимось на годинник і поспішаємо, поспішаємо, поспішаємо… І вже немає часу милуватись краєвидами рідного міста. Мусимо встигнути, втішаючи себе тим, що всі навколо так само біжать знайомими стежками. А виявляється, що не всі… Є й такі, хто милується кожною гілочкою літнього парку, прямою лінією міської алеї, тихоплинною річкою.
Художниця Марина Рожнятовська народилась в Чугуєві на Харківщині, а до нашого міста переїхала вже зрілою особистістю. Але милуючись її роботами, зауважуєш, що любить вона Полтаву всім серцем, глибоко, трепетно і взаємно, бо коло її шанувальників з кожною виставкою стає все більшим.
Завдяки всеукраїнським і міжнародним пленерам і виставкам творчість Марини Рожнятовської відома і визнана далеко за межами України. Не втомлюється вона знову і знову їхати, щоб писати Карпати і Слобожанщину, Полтаву і Гадяч… Не лякають ні спека, ні холод. І відчувається в цій вродливій жінці майже чоловіча воля, а її працьовитості інколи й заздрять представники сильної статі. Зацікавившись, поставивши мету, Марина Рожнятовська не відступається.
Митцем бути легко, бо мрії все таки збуваються! Митцем бути складно, бо за ці мрії потрібно боротися… Інколи зі світом, а частіше із собою, своїми буднями. Художниця Марина Рожнятовська наділена характером переможниці, тому й вихлюпується з її полотен така потужна хвиля позитиву. Мабуть, саме тому, люди й хочуть бачити ці картини у себе вдома.
Далеко не кожен митець відкриває себе в найпотаємніші миті творення. А Марина Рожнятовська навпаки зауважує, що коли хоч одна дитина, побачивши буйство фарб у втіленні професійного художника, попросить купити їй альбом для малювання – життя стане прекрасним! Заради себе самої, втілюючи спрагу творити красу на полотні, але Марина не втомлюється вчити і вчитися. Має декількох учнів-акварелістів. І ці діти й дорослі дають їй наснагу йти вперед, задаючи їй сотні складних питань, вони спонукають Марину знаходити прості відповіді.
У її полотнах багато любові! До міста, в якому так натхненно пишеться, до людей, які відкривають серця назустріч твоїм задумам, до подій радісних чи трагічних, в яких потужно плине життя… Для Марини Рожнятовської сильної, вольової, але водночас такої вразливої і чуттєвої, Полтава стала колискою її таланту, насправді рідною… Їй хочеться повертатися до Полтави з новими перемогами, картинами, щоб напитися душею мудрості нашого міста. А віддячить художниця Полтаві своїм талантом, вкотре втілюючи її неймовірну витончену красу на своїх полотнах.
Спільнота полтавських художників налічує цілу плеяду неймовірно талановитих і натхненних особистостей. От у цьому сполученні творчої спадщини великих майстрів літератури, музики, живопису й сучасній своєрідній зухвалості, особистісному пошуку – народжується аура нинішньої Полтави. Гості говорять, що на вулицях нашого міста, навіть час грає свою партію, то невловимо прискорюючись, а іноді даруючи безцінні невраховані хвилини… І полтавці так само унікальні, насичені творчою розмаїтістю, вимогливі, але готові брати участь у масових заходах, перформенсах, і, переймаючись успіхом автора або артиста, натхненно йому аплодувати. Такого глядача хочеться захоплювати й дивувати! У цьому сенсі виставкові зали Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка зачаровують гостей своєю постійною експозицією, і часто їх повнить своїм магнетизмом, сполученням історії й сучасності заввідділом науково-масової й виставкової роботи, член НСХУ Алла Тимошенко.
Написані нею полотна, немов вириваються, вихлюпуються за контури рам… Та, й чим можна обмежити світ жінки? Тисяча милих дрібничок, кожна з яких сама по собі – приховує цілий всесвіт для господарки. Алла Тимошенко закінчила Полтавський педагогічний університет, за фахом художник-педагог. Живописець. З 92-го року вона бере участь у багатьох обласних, Всеукраїнських і Міжнародних виставках. Відбулися персональні виставки художниці. Частою гостею стала Алла Тимошенко на різноманітних пленерах. Географію її творчих подорожей не окреслюють кордони України, часто це й Європа, але найчастіше художницю приваблюють мальовничі Крапати.
Велич Полтави, її духовні скарби творилися не за рік. І навіть, не за десятки років. Неповторну полтавську ауру творили покоління наших земляків, які власні долі закладали до фундаменту досягнень і успіхів рідного міста. У найбуремніші роки революцій та воєн в родинах полтавської інтелігенції дітей змалку навчали мистецтва, гармонії та любові. Великої непроминущої любові до рідного міста. Художник Микола Підгорний походить саме з такої родини. І те, що він народився в далекому Заураллі в евакуації – трагедія війни. Та за першої ж можливості Підгорні повернулися, аби привезти до Полтави свої дітей.
Були роки навчання в Дніпропетровську у великих майстрів пензля, в тому числі у Шаховцова. Згодом Микола Підгорний працював на Луганському телебаченні. Але повернувся… Чимось вабили його полтавські вулиці, не відпускали. Бо ж зовсім непросто працювалось молодому творцеві на художньому комбінаті, це вже потім прийшло визнання, Всесоюзні виставки і утвердження в спілці художників. А був момент, коли молодому й безкомпромісному Підгорному партійне керівництво жорстко дорікнуло за відмову від майстерні та квартири в іншому місті. Відмова переїздити могла обійтись йому, ой, як дорого! В він вже тоді вдивлявся не тільки в очі, а й у душі до полтавців, можливо замислюючи написати портрет Полтави.
Цікавлячись творчістю Миколи Підгорного, мимоволі звертаєш увагу, що в минулому тисячолітті він був зовсім інакший. Старший, цинічніший, песимістичний, і загалом жорсткіший. Але ці твори можна побачити, хіба в фондах художнього музею, бо ранні свої роботи Підгорний знищив.
На сучасних полотнах Миколи Підгорного фантазійне буяння кольорів, іскристі очі портретованих, креативность, постійні успішні експерименти. Він любить цей світ, а той відповідає взаємністю, надихаючи й обдаровуючи свіжістю сприйняття! Для молодого покоління Підгорний цікавий, зрозумілий і актуальний. Можливо тому, що не боїться епатувати, помилятись чи починати з чистого листа. Микола Підгорний ніколи не викладав, у сенсі співпраці з навчальними закладами. Але він навдивовижу легко знаходить спільну мову з молоддю. Імпонує йому юнацький максималізм і не затьмарена ще допитливість.
Відвідувачів виставок Миколи Підгорного зачаровують оксамитовою глибиною й витонченістю пейзажі. Вабить кожна прозора пелюстка квіткових натюрмортів. Але жінка на його полотнах – явище неймовірне! Зупиняючи на ній погляд, Микола Підгорний бачить стихію і спокусу, але разом з тим, у жінці для нього – гармонійна сутність його світобудови.
Хтось інший сприймає Полтаву у музиці чи словах, а для Миколи Підгорного вона – відбивається в очах увічнених ним особистостей.
Це всього лише кілька імен з вируючого натхненням життя полтавських художників. Діти, студенти, більш зріле покоління – кожен знаходить у їх творчості свої враження, робить свої відкриття. Головне – приходити до митців з відкритим серцем.
Марія Бойко
фото: Марини Рожнятовської, Алли Тимошенко, Миколи Підгорного
[wp_show_posts id=”1014795″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
