Як зарядитися здоров’ям і позбутися тривог: народні прикмети на 20 вересня
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
20 вересня за новим церковним календарем згадують благовірного князя Михайла Чернігівського та його боярина Феодора, а також великомучеників Євстафія Плакиду, його дружину і дітей.
Князь Михайло Чернігівський займав київський престол у XIII столітті. Восени 1240 року до міста підступили монголи і Києву потрібна була допомога для відсічі. Князь спробував узяти в союзники Угорщину, Польщу і Німеччину, але, на жаль, не вдалося, і Київ взяло військо Батия. Після цього на Русь прибули посли хана, щоб обкласти її даниною. Крім цього, на князювання Києвом потрібно було отримати дозвіл хана – ярлик. Тому князь Михайло із боярином Федором вирушили до Орди, але після приїзду були страчені.
Існує кілька версій того, з якої причини це сталося, одна з них – від князя і боярина зажадали пройти через очисний вогонь і вклонитися сонцю, перш ніж з’явиться перед Батиєм, але православні відмовилися.
Святий великомученик Євстафій Плакида жив у I столітті і служив воєначальником у римських імператорів Тита і Траяна. До свого хрещення Євстафій носив ім’я Плакида, а знали його як милосердну і щедру людину. Одного разу на полюванні, в гонитві за оленем, він став свідком дива: між рогами втомленої тварини хрест із розп’яттям Господа. Після повернення додому Плакида охрестився разом з усією родиною.
Подальша доля Євстафія була не дуже прихильною до нього: він втратив своє майно, а в мандрах – дружину і дітей. Воєначальник став простим селянином і так прожив 15 років. Але всі ці роки провів у молитві та смиренні. Тим часом імператор Траян почав нову війну і згадав про свого полководця. Євстафія відправили в далекий похід, у двох солдатах він упізнав своїх синів, а в одному з селищ знайшов дружину, викрадену раніше.
Коли воєначальник із перемогою повернувся до Риму, то імператор влаштував свято з жертвопринесенням. Полководець відмовився йти на уклін до язичницьких богів, заявивши, що сповідує віру в Христа. Євстафія розжалували, а пізніше він і його сім’я загинули мученицькою смертю.
Церковне свято 20 вересня за старим стилем – Передсвято Різдва Пресвятої Богородиці та день пам’яті святого Луки Каппадокійського.
Іменини відзначають Андрій, Євген, Олександр, Василь.
Наші пращури в народне свято 20 вересня стежили за силою та напрямом вітру, і гадали про погоду за вітром. Північний вітер обіцяв похолодання, південний – потепління, західний – дощі, східний – до теплої та ясної погоди.
Також у це народне свято проводили обряд очищення на вітрі. Люди вірили, що вітер у цю дату приносить добро і допомагає позбутися негативу. В цю дату виходили на височину і вставали обличчям проти вітру, і висловлювали свої тривоги та хвилювання. Вважалося, що вітер понесе подалі від людини погане.
З 20 вересня протягом тижня прибирали цибулю на городі. Наші пращури добре знали ознаки зрілості цибулі – стрілки повинні опадати до землі. Якщо на овочі було багато лушпиння, то чекали холодної зими. До 20 вересня не збирали цибулю і не спалювали лушпиння – це вважалося поганою прикметою, що призводить до неврожаю. У цю дату можна готувати і їсти будь-які страви з цибулі – вони принесуть міцне здоров’я та гарне самопочуття. А лушпиння використовували для удобрення городу та виготовлення масок для обличчя та шкіри. Також цибуля була незамінною при застуді.
Зв’язки цього овочу розвішували на порозі або над вхідними дверима, щоб захистити будинок від неприємностей та хвороб. З лушпиння дівчата готували цілющий відвар для здорового і красивого волосся. Для міцного здоров’я у цей день потрібно з’їсти шматочок сирої цибулі.
Чорні хмари – до дощу. Білі хмари – до негоди. Журавлі високо і повільно летять – до холодної та дощової осені. Якщо на хвойних деревах шишки низько ростуть, то скоро вдарять морози. Якщо вони ростуть високо, то зима буде пізньою. Якщо шишки закриваються і стають щільними, то наближається негода.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
