У полтавській бібліотеці вшанували Лесю Українку
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
1 серпня у Бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки ПМТГ слухали вірші і прозу, вшановуючи Лесю Українку, бо саме цього дня, 110 років тому, вона закінчила земне життя.
Пам’ять про Лесю Українку не меркне, бо вона є окрасою і гордістю української нації, вона – геніальна поетеса і драматург, талановитий прозаїк і перекладач, літературознавець і фольклорист-етнограф, публіцист, педагог, видавець, журналіст, поліглот, громадський діяч.
За 42 роки Лесі Українці довелося багато пережити і дуже багато зробити, незважаючи на слабке здоров’я. Фільм «Стежками Лесі Українки» (автор та режисер Інна Дідик, оператори-постановники Дмитро Старіков, Микола Янко, виробництво Полтавської ОД РК “Лтава”, 2016 рік) допоміг гостям мистецької події зануритися в атмосферу її життєвих і творчих переживань. У ньому Інна Дідик, письменниця, журналіст, автор та режисер цього фільму, використала багато епізодів з листів Лесі, спогадів рідних і друзів. До речі, в творчому доробку пані Інни Дідик – близько 300 телевізійних передач та документальних фільмів, які відзначені престижними телевізійними преміями. За цей фільм з циклу «Земляки» вона отримала Всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Олени Пчілки.
Присутні мали можливість дізнатися про роботу над фільмом з вуст самої авторки.
«На крилах пісень» – перша збірка поетичних творів Лесі Українки, що вийшла у Львові на початку 1893 року. В планах майстрині Зої Коваленко – вишити поезії з цієї збірки на полотні. Робота вже розпочата і вона запропонувала ознайомитися з уже вишитими поезіями.
До прози Лесі Українки долучилися, дякуючи Олені Кульчій, яка продекламувала уривок з нарису «Голосні струни».
«Життя і творчість Лариси Петрівни Косач-Квітки були присвячені Україні. Її промовистий псевдонім Українка вказує на це. Самостійної держави України тоді не існувало, її територію називали Малоросією. А обираючи такий псевдонім, юна письменниця зробила свідомий вибір служити Україні й розвитку її культури. А ще в неї був один псевдонім, про який мало хто знає, – Незалежний Українець. То ж ми, нині відстоюючи нашу незалежність, беручи приклад з мужньої українки, маємо крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись – і жити, проганяючи думи сумні», – підкреслює завідувачка Бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки ПМТГ Людмила Заливча.
Фото – Людмила Заливча
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
