Як пісня «Пливе щука з Кременчука» опинилася в альбомі Тараса Шевченка: розповіли музейники

Щороку 9 і 10 березня в Україні відзначають Шевченківські дні, які припадають на роковини народження і смерті Тараса Шевченка.

У цьому році відзначається 209-а річниця з дня народження геніального поета, художника Тараса Григоровича Шевченка. Могутня сила його таланту безсмертна, а гострота і пристрасність його слова, пісенність його віршів відзначена самовідданою любов’ю до своєї Батьківщини, до свого народу.

 

З досліджень шевченкознавців відомі різні факти про життя і творчість Тараса Григоровича. Один з таких фактів –  про текст пісні «Пливе щука з Кременчука», який опинився в альбомі Кобзаря.

Достеменно відомо, що українську народну пісню «Пливе щука з Кременчука» власноруч записав у альбом Тараса Шевченка 1846-1850 років український педагог і етнограф Петро Омелянович Чуйкевич. Ось текст зафіксованого ним варіанту пісні:

                      Пливе щука з Кременчука, тече собі стиха,

                      Хто не знає закохання, той не знає лиха,

                      Пливе щука з Кременчука, луска на ней сяє,

                      Хто не знає закохання, той щастя не знає.

                      Пливе щука з Кременчука, підстрелена з лука,

                      А вже ж мені, серце моє, з тобою розлука.

                      Тече річка невеличка, тече собі стиха,

                      Хто не знає закохання, той не знає лиха.

                      Тече річка невеличка, схочу – перескочу,

                      Оддай мене, моя мати, за кого я схочу.

                      Тече річка невеличка, кінь не хоче пити,

                      Приступило до дівчини, не хоче любити.

                      Як не хочеш, дівчинонько, мні вірною бути,

                      То дай мені того зілля, щоб тебе забути.

                      Єсть у мене таке зілля близько перелазу,

                      Як дам тобі напитися, забудеш одразу.

                      Буду пити, буду пити, капельки не впущу,

                      Тогді я тебе забуду, як очі заплющу.

Сучасні дослідження дозволяють встановити точну дату, місце запису цього фольклорного твору, а також з’ясувати обставини зустрічі Тараса Шевченка з Петром Чуйкевичем.

Вона відбулась у Кам’янці-Подільському, куди 27 вересня 1846 року Кобзар приїхав за дорученням Київської археографічної комісії обстежувати історичні пам’ятки Поділля. На той час учителем Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії працював Чуйкевич, якого Шевченко знав ще з 1843 року по Києву, як близького приятеля Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова й Осипа Бодянського.

У супроводі Чуйкевича Шевченко оглянув місто, під час спілкування вони обговорювали зібрані відомим етнографом народні перекази і пісні. На прощання Петро Чуйкевич записав до альбому Тараса Шевченка пісню «Пливе щука з Кременчука», залишивши під нею власноручно зроблений запис: «3 окт(ября) 1846 г. Каменецъ-Подольскій. П. Чуйкевичъ».

Враховуючи помітки, зроблені в альбомі 1846-1850 років Кобзарем і Чуйкевичем, у шевченкознавців до певного часу не виникало питань щодо авторства запису пісні «Пливе щука з Кременчука» та її регіонального походження.

Однак, у 2000-х роках ситуація дещо змінилася. Спочатку краєзнавець Віктор Юшко оприлюднив легенду про те, що насправді був не один, а два варіанти пісні з назвою «Пливе щука з Кременчука». Перший ліричний варіант у альбом Кобзаря записав Петро Чуйкевич. А другий, нібито присвячений виготовленим у Кременчуці металевим косам, почув і записав сам Тарас Шевченко.

«В один із приїздів до наддніпрянського міста Шевченко записав народну пісню «Пливе щука з Кременчука» (В. Юшко вважав, що це сталося саме 1843 року). З’явилася ця пісня десь в кінці 30-х або на початку 40-х років 19 століття, тобто за кілька років до того, як поет потрапив до Кременчука. Поява пісні зв’язана із заснуванням у Кременчуці у 1839 році механічного заводу, на якому в основному виготовляли сільськогосподарські знаряддя праці – плуги, молотарки тощо, за якими приїздили сюди майже з усієї України. Особливою популярністю, а отже і попитом, користувалися кременчуцькі коси. Все це зумовило вдячних людей створити пісню. А починалася вона так:

Пливе щука з Кременчука,

А як гляне – трава в’яне.

Петро Ротач, український поет і літературознавець, у своїй «Полтавській шевченкіані» теж висловився з приводу походження пісні «Пливе щука з Кременчука».

«У пісні, вписаній П. Чуйкевичем в альбом, є рядки, аналогічні пісні «Сидить голуб на березі», що приписується легендарній полтавській піснетворці Марусі Чурай. Чуйкевич записав пісню 1846 року. Малоймовірно, щоб пісня «Пливе щука з Кременчука» запозичила частину тексту з пісні «Сидить голуб на березі». Пісня записана Чуйкевичем на Поділлі, тож, очевидно, подільського походження і приписувати їй полтавське коріння немає підстав».    Висловлюючи таке припущення, Петро Ротач виходив з того, що етнографи, як правило, визначають походження пісні за місцем її запису. Але, як у випадку з піснею «Пливе щука з Кременчука», бувають винятки. Бо не завжди виправдано абсолютизувати це правило при визначенні регіональних коренів творів народної творчості, які у тексті містять назви конкретних міст, річок, долин тощо. Тим паче, що на Поділлі населених пунктів з назвою Кременчук на той час не було. Немає їх там і зараз. У спадок Петро Чуйкевич залишив два зошити фольклорних творів, які зараз зберігаються в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського.

Кременчуківці, які з гордістю сприймають факт наявності назви рідного міста в тексті народної пісні «Пливе щука з Кременчука», не схильні перейматися полемікою навколо її походження. Попри очевидну невідповідність історичній правді версії про те, що цю пісню власноручно записав до свого альбому Тарас Шевченко, її постійно включають до репертуару самодіяльні художні колективи міста. 1990 року в харківському видавництві «Прапор» вийшла невеличка збірка віршів українською мовою для дітей «Пливе щука з Кременчука», автором якої є талановитий кременчуцький поет, член Національної Спілки письменників України Олег Федотович Головко (1940-2016). А 2009 року на набережній Дніпра у Придніпровському парку був відкритий пам’ятний знак «Щука з Кременчука», який вважається однією з своєрідних візитівок міста.

Характерно, що під час його відкриття відбулася знакова подія: по Дніпру повз Кременчук пропливав чотирипалубний теплохід «Тарас Шевченко».

Минають дні, віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне. Воно було актуальним у ХІХ столітті, і не менш значиме сьогодні.   

 

 

Ірина Селезньова

(За матеріалами О. Б. Христенка, члена Національної спілки краєзнавців України, члена Національної спілки журналістів України)

Фото – ілюстративні