Що українцям дісталось у спадок від готів: цікаво про історію
Готи – це східногерманські племена, які сформувались у Скандинавії на острові Готланд у Балтійському морі (нині – Швеція). У 3-4 ст. нашої ери вони вторглись на територію України. Поряд з іншими народами готи є також нашими предками спадщина яких, у тій чи іншій мірі представлена у сучасних українців.

Зважаючи на стан джерельної бази та археологічних відомостей, історія цих німецьких племен містить чимало «білих плям». Про готів залишились деякі відомості античних авторів, проте основним джерелом історики називають працю Йордана “Getica”. Археологічно готи асоціюються з поліетнічною Черняхівською культурою. Період панування готів в Україні збігся з кризовими явищами у Римській імперії. Історики вважають, що Черняхівська культура мала всі ознаки римської периферії тісно пов’язаної з метрополією. Саме вплив римської культури на варварські племена лежав в основі розвитку середньовічних держав Європи і вочевидь мали аналогічний вплив на наші землі.

Що ж спонукало німецькі племена рухатись на південь? Візантійський історик Йордан пише, що готи рухались цілеспрямовано, шукаючи більш зручні землі для життя. Експансія була доволі агресивною. На початку ІІІ ст. готи рухались від Дунаю до Дніпра, розгромлюючи місцеві племена слов’ян та кочівників сягнули Кримського півострову. Згідно з Getica у степах Причорномор’я остготи готи створили могутній племінний союз, відомий як королівство Оюм. Деякі дослідники кваліфікують цей союз, як першу варварську імперію. Експансію на великі території історики пояснюють прагненням контролювати торгові шляхи. Але разом з тим, це призвело до розпаду племінних союзів на дві гілки: остготи і вестготи. Найбільшої могутності Оюм сягає за короля Германаріха. Йордан вказує, що їх володіння сягали Тиси до Волги і гирла Дону, від Чорного до Балтійського або й навіть до Білого моря.
Готи були інкорпоровані у Черняхівську культуру і без сумнівів мали впив на неї. Німці принесли сюди використання гончарного кругу. Ряд вживаних нами слів мають готське походження: plug – плуг; meko – меч; hilm – гелм, шолом; skatt – скот, худоба; hlaifs – хліб; szklo – шкло, скло; chlew – хлів; chyż – хижа, дім; kniedz – князь; misa – миска; kupiti – купити; kusiti – коштувати; osl – осел; stledz – шеляг; skut – одяг; vino – вино; vinogradz – виноград; gobino – (давньорус.) урожай, lek – лік, лікарство; plk – полк; bardy – бартка, бойовий топірець; buky – літера; koldzdz – колодязь; berg – берег, dlg – довг, борг; gord – город, град; gos – гість; ljud – люд; most – міст; ruda – руда; stlp – стовп; volsti – володіти тощо.

Усім відомо, що буква «Ї» є нібито унікальною в українському алфавіті. Хоча за кілька століть до створення кириличної абетки така буква зустрічається у готів (дякую за підказку Тетяні Муравльовій).
У сагах Волсунга збереглась легенда пов’язана ім’ям Германаріха. Дружина Сванхільда короля Йормунрека (вірогідно йдеться про Германаріха), була ним запідозрена у невірності і страчена – розтоптана кіньми. Її брати Хальді, Серлі та Ерп вирішили помститися за сестру. По дорозі загинув Ерп, але Серлі та Хальді добралися до палат Йормунрека і вбили короля, хоча і самі загинули. Ця легенда дещо перекликається з легендою про заснування Києва трьома братами та сестрою Либідь, хоча зв’язок та історичність цих подій поки не є доведеними.
У кінці 4 ст. гуни перейшли Дон і впритул наблизились до готів. Кочовим ордам знадобився не багато часу щоб зламати опір королівства Оюм. Ця подія, знайшла відображення в героїчному епосі «Пісні про Нібелунгів». Уцілілі остготи потрапляють під владу гунів, стають її частиною. Остготські воєначальники навіть зустрічаються у військах Атілли. Частина, після гунської навали мігрували на захід заснували королівство остготів у Італії та королівство вестготів Іспанії та Франції. У 410 році готи навіть змогли завоювати Рим.
Готи зіграли важливу роль у державотворенні східних і південноєвропейських країн; розчинилися у складі місцевих народів — українців, румунів, італійців, французів, іспанців, португальців, шведів.
Світлана Долинська
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко

Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google




