Артем Лоік презентував книгу поезій “Моя війна”
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
10 лютого у Полтавському художньому музеї відбулась презентація книги Артема Лоіка “Моя війна”.
Дійство почалось із прохання про сприяння організації події, яке висловив президент Rotary Poltava Євген Ріттер директору музею, заслуженому працівнику культури України Ользі Курчаковій. До доброї ініціативи долучився департамент культури, молоді та сім’ї Полтавської міської ради.
Подія зібрала рідних поета, друзів та шанувальників щедрого таланту – аудиторія виявилась багатою, як на молодь, так і на представників більш старшого покоління.
І кожен знайшов щось своє, щире, щемне, надзвичайно рідне, відверте й необхідне саме цієї миті.
Презентувалися дві книги – головна, де зібрано поезії за цей кривавий рік війни, і тоненька брошурка з новими творами.
Артем Лоік імпровізував, читаючи з обох те, що прагнуло серце. А ще спілкувався з аудиторією – цю теплу, сяйливу й трохи сором’язливу усмішку гості події ніколи не зможуть забути. І ці емоції. І слова, які наче вирізблювали по кожному серцю нашу сьогоденну дійсність.
Автор сам говорить, що його рими з рани, а рана в ньому самому – не зовні, а набагато глибше. Були в цих віршах і глибинна розмова з дідусем, який навчив Артема всього рідного, і з сином, якому тато розповідає про свій біль і свої сподівання, історії військових, перелиті Артемом Лоіком у пісні.
Це була емоційна сповідь, яка не залишила байдужими жодного глядача в залі. А сам автор не втомлювався дякувати рідним і Полтавській політехніці, які його підтримали, і дали можливість втілювати крилаті задуми. До речі, ректор Володимир Онищенко, присутній у залі, після дійства підійшов до Артема і говорив про його неординарність у сенсі, що радниками ректора зазвичай є сивочолі, а Лоік і цього разу порвав стереотипи. У перші ж дні ескалації війни Артем прийшов до рідного вишу з питанням: «Чим я можу допомогти» – з цього почався волонтерський штаб університету.
А ще цього вечора відрадно було чути, як Артем Лоік цитує поетів-класиків – 60-десятників і 80-десятників. Мова і її живі голоси, таки, сполучні посудини. І голос сьогодення – Артем, не цурається того, що черпає своє натхнення, перечитуючи Вінграновського, Костенко і Холодного.
А ще гарного друга на цій події прийшла підтримати Наталія Абіє, яка виконала разом з Артемом Лоіком декілька проникливих композицій. Вечір поезії перейшов у концерт – і жоден із глядачів не поривався додому, навіть тривога не змусила гостей полишити одухотворений і освячений мистецтвом простір.
Фото: Євген Ріттер
Марія Бойко
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
