Навечір’я Різдва Христового: українські традиції святкування

За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще ввечері напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, Святвечером або ж Навечір’ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня.

Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн – і східного, і західного обрядів – та одне з найважливіших родинних свят, коли кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди.

У переддень Різдва просять вибачення та пробачають.

На Святвечір треба одягнути чистий та, головне, світлий одяг.

У цей вечір ставили Дідуха із сіна — символ Різдва, який був в українців ще до ялинки. Сіно зв’язували у великий сніп, прикрашали його медовими пряниками та різнокольоровими стрічками.

У таке свято не можна відмовляти нужденним. Навпаки, якщо хтось не має змогти провести цей вечір за сімейним столом — його варто запросити до свого столу, або, принаймні поділитися вечерею.

Не менш важливою була завчасна підготовка до різдвяно-новорічних обрядів. Обов’язково з пори жнив зберігали обжинкового Дідуха та відбирали пахуче сіно. До свят завершували  роботу по господарству – від наведення ладу в хаті до ремонту робочого реманенту, ткання полотна й вичинки шкір.

Читайте також: Як приготувати кутю за старовинним українським рецептом

До свят господині прибирали в хатах, вибілювали помешкання й розмальовували квітами комин, застеляли нові або чисто випрані скатерки, рядна й рушники. Обов’язково намагалися справити новий одяг для всіх членів родини та купити новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитву.

Ранкові приготування

Ще вдосвіта господиня починала готувати 12 свят-вечірніх страв: ставить узвар, варить горох, квасолю, смажить капусту, рибу, ліпить вареники, готує бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці. У цій багатій, але пісній вечері господиня представляє найголовніші плоди поля, городу і саду, ніби дає звіт новому рокові за своє багатство в минулому році.

В той час господар іде напувати худобу, стелить нової соломи та дає їй свіжого сіна. Потім він одкидає сніг від хати, розчищує стежки і уважно оглянудає усе господарство. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом – позичене чи десь забуте.

Усі члени родини теж повинні бути вдома. Кажуть, якщо в цю ніч десь заночувати, то цілий рік будеш блукати по світу. Не можна і сваритися в цей день, а навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.

Встановлення на покуті Дідуха

Сьогодні не снідають і обходяться без обіду. Коли вечоріє, починається готування домашнього вівтаря. Господар вносить сніп жита — “дідуха”. Повіншувавши, господар підносить “дідуха” високо над столом і ставить на покутті під образами.

Облаштування оселі та святкового столу

Господар знову вносить до хати оберемок соломи та сіна. Солому він розстеляє по долівці, а сіно ділить на дві нерівні частини. Меншу кладе на покутній бік столу, а з більшої робить стіг під столом. Зверху на сіні ставить черепок з жевріючим вогником, де куриться ладан, наповнюючи хату святочними пахощами. Таким чином господарі захищають свою господу від “злої сили”.

Господар і господиня з новоспеченим “святочним” хлібом, медом та маком обходять двір, комори та обкурують все це ладаном. Біля обори, де стоять корови, господиня посипає насінням дикого маку — “щоб відьми, його визбируючи, не могли приступити до худоби”. На закінчення цього обходу господар “зарубує” поріг — “щоб звір не міг переступити”.

Також обов’язково на святковому столі мають бути

Свічка. Горіння свічки – це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення до смерті. Це – символ готовності людини до зустрічі із Богом, незалежно від часу і місця, коли Він схоче її покликати до себе.

Сіль. Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом. Сіль вказує на внутрішню суть людини.

Часник. Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха, який отруює людське життя, символ родючості і здоров’я.

Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку.

Якщо на цей час трапиться стороння людина, його теж запрошують до столу. Гість на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім.

Сімейна вечеря

Головна традиція в переддень Різдва — це сімейна вечеря. Для неї обов’язково готують 12 страв — по одній на кожного з апостолів, або на кожен місяць року. Страви переважно такі: кутя, різні вареники, заливна риба або холодець, тушкована капуста, пампушки, голубці, буряковий салат та різні засолені овочі. Усі страви мають бути пісними, адже до самого Різдва триває піст.

Читайте також: Віншування на Різдво: велика добірка для дорослих та дітей

Вечеряти сідають, лише коли почне темнішати, а на небі засвітиться перша зірка. Після вечері, лишають трішки куті та інших страв на столі — як частування для померлих родичів. Адже існує повір’я, що цього дня вони можуть провідати вас. Для них на підвіконні запалюють свічку.

Після вечері починаються забави. Малі діти бігають по долівці, залазять під стіл і там “квокчуть” — “щоб квочки сідали”. Мати їм кидає за це в солому горішки та дрібні гроші.

Звичай оздоблювати ялинку на Різдво Христове походить із Німеччини.

Поступово все затихає. Малі діти, набавившись, лягають спати, а старші понесли вечерю до діда і баби.

Фото: ілюстративні