На Полтавщині попрощалися з двома воїнами, які загинули під час мінометного обстрілу окупантів на Херсонщині
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
13 жовтня у Лохвицькій та Андріяшівській громадах попрощалися з двома полеглими воїнами Романом Бутком та Дмитром Гаврилком.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Лохвицької міської ради.
13 жовтня мешканці Лохвицької та Андріяшівської громад схилили голови у жалобі за загиблим військовослужбовцем 46 окремої десантно-штурмової бригади Романом Анатолійовичем Бутком. Спочатку живим коридором кортеж з тілом воїна зустрічали жителі села Юсківці Лохвицької громади, а потім – селі Гудими Андріяшівської громади.
Востаннє загиблому воїну Роману Бутку віддали військові почесті на кладовищі в селі Гудими. Заступник начальника другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Радаєв вручив матері захисника Антоніні Юріївні Державний Прапор України. На честь воїна Романа Бутка пролунав трикратний стрілецький салют.
Він народився 13 березня 1990 року у селі Гудими Роменського району Сумської області. У 1994 році родина переїхала на Лохвиччину в село Юсківці Лохвицького району. Після закінчення Лучанської загальноосвітньої школи навчався у Сумському аграрному університеті на юридичному факультеті, який закінчив у 2016 році.
Роман Бутко був учасником антитерористичної операції на сході України, захищав її незалежність і територіальну цілісність.
Після повномасштабного російського вторгнення, 25 лютого 2022 року, був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації. Військову службу проходив у званні солдата.
Того ж дня Лохвицька громада прощалася з полеглим військовослужбовцем 46-ої окремої десантно-штурмової бригади Гаврилком Дмитром Григоровичем. Воїну навіки лишилося 45.
Дмитро Гаврилко народився 16 січня 1977 року у м. Воркута Республіки Комі. У 1982 році родина переїхала на Україну, оселилася у місті Лохвиця, яке стало для Дмитра рідним. Тут він навчався у Лохвицькій загальноосвітній школі №1, потім вступив у середнє професійно-технічне училище №32 у м. Червонозаводське. Закінчивши його у 1994 році, отримав спеціальність слюсара. У 1995 році проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. У 2003 році виявив бажання та вступив на військову службу за контрактом. У мирному житті працював слюсарем-монтажником, охоронцем, електриком на підприємствах Лохвиччини.
Під час подій на сході нашої країни Дмитро Гаврилко знову змінив цивільний одяг на військову форму – був мобілізований до лав ЗСУ у червні 2014 року та протягом року боронив незалежність і територіальну цілісність України від посягань російського агресора. Після повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України Дмитро Гаврилко в числі перших опинився на фронті. На другий день війни, 25 лютого 2022 року, він став до лав Збройних сил України по мобілізації. Військову службу проходив у званні старшого солдата.
Життя обірвалося на передовій. У бліндаж під час мінометного обстрілу з боку противника потрапив ворожий снаряд. Разом зі своїм побратимом Бутком Романом з села Юсківці Дмитро Гаврилко загинув. Це сталося 2 жовтня на Херсонщині під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Давидів Брід.
Поховали Дмитра Гаврилка поряд із загиблими воїнами Костянтином Мандрикою, Ярославом Сініченком, Ігорем Андрущенком.
Нагадаємо, 13 жовтня у Полтаві прощалися з полеглими українськими військовими – Станіславом Захарчуком та Олександром Теслею.
Фото: фейсбук
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
