Вийшла книга про митця Опанаса Сластьона, який багато років проживав на Полтавщині
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Нещодавно з друку вийшла книга, присвячена життю і творчій діяльності класика українського мистецтва Опанаса Сластьона, який багато років прожив на Миргородщині, мав дачу в Шишаках та врятував художні шедеври з маєтку Трощинських у Яреськах.
Про це повідомив на своїй фейсбук-сторінці видавець Олександр Савчук.
“Друзі, в ці непрості часи повідомляємо про вихід у світ нового видання: першої грунтовної праці, присвяченої життю і творчості дорогого нам Опанаса Сластьона (1855-1933). Так склалося, що колосальна робота Опанаса Сластьона в різних сферах культури була мало висвітлена в нашому науковому та освітньому просторах. Хоча саме такі митці і громадські діячі, як Сластьон створили підґрунтя для нашої з вами Незалежності, за яку ми досі боремося. Хочемо подякувати за фундаментальну роботу нашому автору Віталію Ханку, який все життя досліджує спадщину Опанаса Сластьона. Дякую за потужну підтримку ініціативи видання книги Андрію Мельнику та Олександрові Філоненку, які звернули на постать Сластьона свою увагу. Сердечена подяка Ользі Герасим’юк за всебічне сприяння та цінні матеріали, які вперше опубліковані в цьому виданні (стаття Юрія Сластьона про батька)”, – зазначив Олександр Савчук.
Видання містить 298 сторінок з 54 ілюстраціями біографічного характеру. У книзі проналізовані такі види творчої активності митця як: графіка, малярство, архітектура, декоративне мистецтво, публіцистика, критика мистецтва.
Ознайомитися із книгою детальніше та придбати її можна в інтернет-книгарні за посиланням.
Довідково. Опанас Сластьон народився у місті Приморськ Запорізької області (тоді – Ногайськ).
Батько Опанаса — Георгій Дмитрович, родом із Золотоноші, що на Черкащині (але тоді Золотоноша входила до складу Полтавської губернії). Після народження сина сім’я перебралася до міста Ногайськ (нині — Приморськ Запорізької області). У дитинстві хлопчик вчився малярству у свого батька, який працював реставратором церковного малярства та іконописцем, а також у сусіда Анастаса Смоктія — художника та музики, який грав на кількох музичних інструментах та навчав кобзарству.
Від мами, Марії Мартинівни, він чув безліч казок, народних пісень та повір’їв. Вона ж прищепила синові щирий інтерес до кобзарства.
Батько відправив Опанаса на навчання до Петербурга, де він вступив до школи “Товариства заохочення мистецтв”, а в 1874—1882 рр. продовжив навчання в Петербурзькій Академії Мистецтв. Під час навчання відшукав чимало відомостей про Тараса Шевченка, його посмертну маску тощо. В картинній галереї Академії мистецтв познайомився з майбутнім художником Порфирієм Мартиновичем (ілюстратор «Енеїди» Івана Котляревського (1873—1874), художник-реаліст, розвивав напрямок українського реалістичного портрета). Під час навчання у Петербурзі Сластіон разом з П.Мартиновичем щороку мандрував Україною, вивчав і малював побут селян та міщан. Так, у 1875—1876 рр., під час літніх поїздок на Полтавщину Опанас відвідав Пирятинський і Лохвицький повіти Полтавської губернії. Тут він намалював портрети кількох кобзарів і записав від них багато народних дум. Після Першого з’їзду етнографів придбав фонограф, щоб записувати кобзарів.
З 1887 до 1900 роках Опанас Сластіон працював в інтендантському управлінні при Технічному комітеті Військового міністерства, де обіймав посаду художника з проєктування обмундирування військ.
Протягом 1900-1928 років викладав у Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя. Приятелював та листувався з Дмитром Яворницьким. Багато років їздив по Україні, змальовував та збирав зразки народного мистецтва, фольклорний матеріал та записував на фонографі спів і гру кобзарів.
З 1870-х років активно досліджував кобзарство. В дослідженні кобзарства Сластіон активно співпрацював із Климентом Квіткою та Лесею Українкою. Малював портрети кобзарів, записував думи. Особливою заслугою Опанаса Сластіона є те, що багато кобзарських дум він записав на фонограф (перші записи зробив у 1903 р.). Посприяв в організації у Миргороді у 20-х роках ХХ століття селянської капели бандуристів, згодом реорганізованої у Першу селянську капелу бандуристів імені Тараса Шевченка (1928).
Помер 24 вересня 1933 року. Похований на Троїцькому кладовищі Миргорода.
До 100-річчя з дня народження Шевченка О.Сластіон виступив ініціатором зведення пам’ятника поету в Миргороді, брав участь у зборі коштів.
Під час революційних подій 1917—1920 років рятував художні шедеври з маєтків відомих родин. З 1918 року О.Сластіон очолював комісію зі збору культурних і мистецьких цінностей при відділі народної освіти. Завдяки Опанасу Сластіону було збережено значну частину цінностей, які перебували в маєтках у Хомутці (садиба Муравйових-Апостолів), Великих Сорочинцях (колишні маєтності Гоголів-Яновських), Великій Обухівці (садиба Капністів), Кибинцях та Яреськах (маєтності Трощинських). На основі зібраного матеріалу в 1920 р. було відкрито «Науковий і художньо-промисловий музей» (близько 600 експонатів), який згодом став основою для Миргородського краєзнавчого музею. Музею О.Сластіон подарував також збірку своїх власних творів[1].
У 1920-х за проєктом митця збудовано будинок курорту в Миргороді та ще низку споруд.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
