Ексдиректор полтавського телеканалу вже вдруге воює за Україну
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Олег Зонтов більше відомий полтавцям як медійник, який після ребредингу очолив телеканал “Центральний”. Але зараз він – боєць ЗСУ, воює, виборюючи суверенітет України від навали окупантів.
Вже вдруге за останні вісім років пішов на фронт, бо саме так усвідомлює свій обов’язок перед рідною країною. У 2014-му зголосився добровольцем до лав ЗСУ, коли розпочалась АТО на Донбасі. І вже на другий день прибув до Слов’янського військкомату у 2022-му. Не зміг залишитись у Києві, де жив останнім часом, адже Донбас – його мала батьківщина.
“Ми маємо захищати місце, де народилися, і я повернувся до рідного Слов’янська. Тож 25-го лютого я вже був у військкоматі, а 26-го – у війську, в одному з десантно-штурмових батальйонів. Мої товариші по службі – представники різних професій: педагоги, робітники, банківські працівники, фермери, програмісти”, – розповів Олег Зонтов пресслужбі Національної спілки журналістів України.
Колишній директор “Центрального” слушно зауважує, що в боях, серед поля чи лісу не до інстаграму чи тік-току, бо й телефон гаразд зарядити ніде. А було б добре знімати котрісь значущі моменти, але на це не залишається ресурсу, коли поряд під обстрілами гинуть друзі.
“Більше місяця не було доступу до зв’язку і тільки вчора я зміг поговорити з його матір’ю. Андрія поховали за два дні до того. Десять днів зайняла його остання дорога додому. Ми були з ним у Ізюмі і Кам’янці. Але здружилися у “лісі”. З 14-ого квітня ми постійно були вдвох. Ми пристойно “закопалися” і коли була можливість майже безтурботно спали у нашому підземному номері. Їли один сухпай на двох, причому він завжди просив щоби я починав перший, бо застарший. Але йому більше діставалось, бо я, щоб не дай боже з’їсти лишнього, завжди залишав у консерві більше половини. А ще він читав, де він знаходив журнали і книжки, навіть на уявляю. Саме тому я вмовив його зробити жанрове фото, нібито в нас “лісова бібліотека”. Йому було трошки за сорок. Двоє синів. Невелике смт. Буди під Харковом, звичайна робота на приватному підприємстві. Він був спокійним, добрим і світлим. Був. Через місяць 14-ого травня, на світанку, під час чергової спроби рашистів атакувати наші позиції, він загинув. Мати попрохала переслати фотографії з ним. А мені дуже болить, і цей пост спроба виговоритися, а ще вшанувати пам’ять справжнього чоловіка і сміливого солдата Андрія Жукова. Вічна пам’ять і слава!”, – так з болем написав у ФБ 27 травня про загиблого побратима Андрій Зонтов.
Лише днями підрозділ, в якому служить Олег, відвели на передислокацію. З’явилась хоч якась можливість перепочинку й спілкування з рідними й друзями.
Під час роботи у Полтаві Олег Зонтов був частим гостем музеїв по всій області, є навіть світлина, де він з ніжністю гортає сторінки видання “Енеїди” з унікальним автографом самого Івана Котляревського, відтак, і роздуми про нашу українську сучасність у Олега переплітаються з розумінням історичних закономірностей.
“Захищаючи й борючись за свою країну, ми стаємо кращими. Це усвідомлення, що ми робимо велику справу, дає моральну основу і сили. Росіяни розуміють, що вони роблять щось не те. Україна ж не Сомалі, а країна, з якою раніше були дружні зв’язки, в якій у майже в кожного росіянина є родичі або знайомі. Але вони діють під впливом російської зомбі-пропаганди, або вимушені це робити. Це аж ніяк не знімає з них провини. Думаю, колись вони будуть каятись у своїх злочинах. Бо будь-яка війна колись закінчується і настає мир. Є історичний приклад – Німеччина, яка мала антагонізм із Польщею або Україною. Звісно, нацистські накази Гітлера виконували звичайні німці. Під час Другої Світової війни загинуло 10 мільйонів українців. Але ж зараз Німеччина допомагає Україні у війні з путінською Росією, приймає наших біженців. За 70 років змінилося декілька поколінь німців, доки ця нація покаялась. Так само буде і з Росією”, – знати б ще, коли справдиться прогноз Олега Зонтова.
А поки триває жорстока й кривава війна, про яку боєць Олег Зонтов говорить, що «не хлібом єдиним», але й за хліб волонтерам і всім українцям, які об’єднуються заради перемоги над рф, щиро дякує.
“Щоб добре робити свою справу и вправно нищити ворога, треба все ж їсти. Тільки бог і волонтери знають якими шляхами ці продукти доходять на передову. Я не знаю де знаходяться с.Куманів, або м.Городок чи станиця Надвірна. Але я добре знаю що вони надали не тільки смаколики, але і натхнення і віру, що від нас чекають тільки Перемоги. І ми її здобудемо! Дякую тобі Україно!”, – відписує у себе на ФБ Олег Зонтов.
Довідково. Олег Зонтов – член НСЖУ, у 2012 – 2016 – голова Слов’янської міської організації Спілки. Засновник і видавець рекламно-інформаційного регіонального щотижневика “Газета оголошень”. Був співголовою Громадської ради Слов’янська, депутатом міської ради. 17 жовтня 2014 року обраний секретарем Слов’янської міськради, а з 12 листопада 2014 року до листопада 2015 року – виконував обов’язки міського голови Слов’янська. З листопада 2018 року – генеральний директор ТОВ Студія «Місто». З вересня 2021 і дотепер директор з комунікацій ТОВ “Би Джи Ви Груп Менеджмент”.
Марія Бойко
Фото: Олег Зонтов
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
