Дві пам’ятки Пирятинської громади внесли до Державного реєстру
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Дві пам’ятки Пирятинської громади внесли до Державного реєстру
У Пирятинській громаді за останні півтора роки виготовили облікову документацію на дев’ять об’єктів культурної спадщини. Процес внесення до Державного реєстру тривалий. Документація проходить кілька етапів перевірки та голосування фахівців у сфері охорони культурної спадщини. І от перші дві будівлі в реєстрі — Жіноча гімназія (зараз Пирятинський ліцей №4) та Будинок родини Горкуш-Згурських (Пирятинський краєзнавчий музей).
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Пирятинської громади.
Жіноча гімназія в Пирятині (в іншій будівлі) відкрилася 1 вересня 1907 року. Її очолила дружина дворянина та гласного Єфросинія Волховська. А вже в 1912 році 185 дівчаток перейшли на навчання у двоповерхову будівлю по вулиці Бородінській, 2А (зараз – Європейська). У гімназії були просторі світлі кімнати, спортивний зал, кабінети фізики, біології, бібліотека. Також були передбачені квартири для учениць. Гімназія мала восьмирічний курс навчання з останнім педагогічним класом. Відомо, що в 1917 році в пирятинській жіночій гімназії навчалися 434 учениці. Це були доньки дворян, почесних громадян, чиновників, духовенства, козаків. Менше було дітей із сімей міщан, купців чи селян. Після революції 1917 року в приміщенні гімназії відкрили семирічну школу. У роки окупації Пирятина в приміщенні знаходився німецький шпиталь. Споруда частково була зруйнована. Проте стіни й цегляні перекриття поверхів зроблені настільки якісно, що не постраждали навіть під час бомбардування. У 1952 році почалася відбудова споруди силами громади. Відповідальним за будівництво був О. Л. Рибець. Через 4 роки у відбудованому приміщенні почала діяти повна середня школа № 6. О.Л.Рибець був її незмінним директором до 1981 року. У 1970 звели нове типове шкільне приміщення по вулиці Гагаріна 84, куди перемістилася школа №6, а приміщення колишньої жіночої гімназії передали спочатку школі № 2, а з 1989 – школі № 4.
Будинок Горкуш-Згурських зараз використовується як Пирятинський краєзнавчий музей. Архітектор будівлі не відомий. Садиба була побудована як родинний будинок для дворян Горкуш-Згурських. Голова родини Панкратій Моїсейович був родом з Яготинщини, с. Лісняки (на той час – Пирятинський повіт). Займав посади бухгалтера, колезького радника у Земській управі Пирятинського повіту. Брат Панкратія Іван з 1868 р. працював викладачем російської мови в Петровському Полтавському кадетському корпусі, з 1871 р. – у Московській військовій гімназії. 1890 р. вийшов у відставку, переїхав до Пирятина, за переказами старожилів, був старостою Свято-Успенської церкви. Внук Івана – пирятинський поет Володимир Корсунський. У будівлі за радянських часів знаходився районний відділ освіти.
Читайте також: Мінкульт затвердив зону охорони пам’ятки у Кременчуці
У зв’язку із набутим охоронним статусом дещо зміниться порядок використання вказаних споруд, зокрема всі ремонтні роботи потрібно буде узгоджувати з органом охорони культурної спадщини. Пирятинська громада має безліч принад для туристів та нерозгаданих таємниць.
Фото: Пирятинська громада
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
