Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У Полтаві провели онлайн-зустріч щодо культурної дипломатії успішних жінок полтавського краю

У Полтаві провели онлайн-зустріч щодо культурної дипломатії успішних жінок полтавського краю

26 жовтня в конференц-залі Полтавської торгово-промислової палати було креативно, творчо і хвилююче: на зв’язку з модераторкою зустрічі – головою Комітету з питань туризму культури та інновацій при Полтавській ТПП, начальником відділу інновацій та розвитку, Заслужениим працівником культури України Валентиною Вождаєнко були США, Австралія, Індія, Туреччина, Італія, а в студії представники творчої інтелігенції Полтави.

Обговорили необхідність більшого інформування громадян континентальної України про аспекти діяльності діаспор наших земляків по всьому світу – адже можливо й необхідно залучати їх досвід, успішність і ресурси задля розвитку й просування нашої держави в світовому співтоваристві. І якщо діаспори знають про Україну й поточний стан справ досить багато, то за опитуваннями лише 25% українців на батьківщині мають хоч якесь уявлення про життя земляків за кордоном.

Приємно було віртуально зустрітись із Заслуженою артисткою України Людмилою Касьяненко, що вже 12 років мешкає в Даласі й почути її розповідь про розмаїття саме українського творчого життя в США – це концерти, фестивалі, семінари, творчі презентації, зокрема, в Сакраменто нещодавно було презентовано музей української пісні, А сама пані Людмила продемонструвала свій новий кліп на пісню Анатолія Матвійчука “З Україною в серці”, відзнятий вже за океаном. Ще нашу землячку можна привітати з успішною роботою її школи вокалу.

Другою до розмови долучилася віцепрезидентка Світового конгресу українців в регіоні Південної півкулі, голова відділу Союзу Українок Австралії, у професійному середовищі менеджерка з тендерних проєктів у Технологічному Інституті Бокс Хіл Наталія Пошивайло-Таулер. Її внесок у піднесення українського руху в світі важко переоцінити – ця елегантна й тендітна жінка координує діяльність українських громад по всій земній кулі. А під час зустрічі звернула увагу присутніх на книгу мемуарів “Через Вогонь Над Водою”, меценатом видання якої виступила.

“Це безцінні спогади українки Марії Креховець, які потрапили до мене в Новій Зеландії. Очевидці не могли писати такого в самій Україні, через страх опинитися в таборах або підвести під репресії й розстріли своїх рідних. В цих 6 зошитах тоді ще молода дівчина описала голод, репресії, Другу Світову війну, вивіз до Німеччини, втечу до англійської зони контролю після перемоги над фашистами, свою подорож через увесь світ. Не старша людина через багато десятиліть, а молода й повна сил і емоцій”, – розповіла Наталія Пошивайло-Таулер.

Пані Наталія постійно віднаходить загублені пазли історії, наприклад, у Велінгтоні (Нова Зеландія) під час дослідницької експедиції знайшла могилу підполковника Армії УНР Миколи Харитоненка. Еміграція українців до Австралії та Нової Зеландії почалася ще перед Першою світовою війною, так там опинилося чимало активних учасників Української національної революції, політичних та військових діячів Української Народної Республіки, які зрештою і знайшли там свій останній спочинок. Згадкою про це є чимало могил українців на Зеленому континенті.

“Сумно спостерігати, що з України шукати кращої долі в світах їдуть харизматичні, сміливі й талановиті молоді українці (за непідтвердженою статистикою етнічних українців за межами кордонів держави нині близько 20 мільйонів), але це ще один шанс для України на добру світову славу, бо ці її діти – надзвичайно потужно утверджуються в новому для них суспільстві. А що найчастіше культурні товариства в діаспорі очолюють жінки, то жіноцтво – берегині, то ж їх культурне амбасадорство часто набагато дієвіше, ніж офіційне”, – долучився до розмови, учений-мовознавець, літературознавець, публіцист, педагог, доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки письменників України Микола Степаненко.

Надзвичайно колоритною стала розповідь засновниці української громади в Індії, поетеси, авторки перших українських пісень, народжених в Індії, учасниці Першої Міжнародної асамблеї “Українка у світ”, приуроченої до 70 – ліття СФУЖО (Львів, 2019), та зборів СКУ (Берлін, Німеччина, 2019) Марини Акрам. Пані Марина родом з Оржиці, та вже більше 20 років мешкає в Делі, виховуючи з чоловіком двох синів.

“Ми ще не зареєстрована українська громада, тому нам надзвичайно складно долати місцеву бюрократію. Але з нами конструктивно й плідно співпрацює Посольство, і нам вдається реалізувати чимало цікавих задумів. Наприклад, записали до Різдва колядку “Щедрик” мовою гінді у моєму перекладі, а зараз я взялася за переклад поеми Т.Шевченка «Сон”, – оповіла літературні здобутки Марина Акрам.

Потужно заявляє про себе українська діаспора в Туреччині, про здобутки якої розповіла голова та ідейний лідер ГО “Чорноморська Асоціація Українців” з міста Самсун Людмила Шимко.

“17 офіційних організацій українців єднаються в Туреччині, повірте, це великі можливості. Діє суботня школа, а новонародженим зі змішаних і українських родин ми даруємо вишиваночки. Також проводимо свята, бачили б ви з якою цікавістю маленькі діти мера нашого турецького міста долучилися до нашого святкування!”, – розповіла пані Людмила.

Цікаво, що просто під час онлайн зв’язку в телефоні Президента Асоціації “Україна Плюс” (Італія, місто Ераклея Маре), голови громадської організації “Lа Rondine APS” (громадська організація соціальних промоцій “Ластівка” в Північній Італії), радниці Полтавської торгово-промислової палати Тамари Позднякової пролунав телефонний дзвінок від директора нашого симфонічного оркестру, мабуть, зріють творчі задуми.

“Хотіла б підняти проблему з вивченням української мови в закордонних українських громадах – батьки заробітчани не надто охоче віддають дітей в школи при товариствах українців, відтак, втрачається коріння й ідентичність. Хоча лише в північній Італії в нашій асоціації маємо дві таких школи – і готові співпрацювати й залучати якомога більше діток і молодих людей”, – зауважила Тамара Позднякова.

Учасники зустрічі заспокоїли пані Тамару, наголосивши, що мовою найчастіше починає цікавитися лише друге покоління мігрантів – це доводить досвід Канади, США й Австралії, де міграція українців триває вже понад 100 років. І ось якраз друге покоління не тільки вчить мову, а й глибоко цікавиться історією – найбільшою мрією для них є бачити Україну заможною й успішною, тоді як їх батьків більше турбувало виживання в новій для них країні.

А на останок учасників зустрічі привітали заступник директора ліцею №6-ї Полтавської міської ради Ольга Біліцька та учениці – Софія Мариноха й Анастасія Щербак.

А мистецький дарунок від педагога, композиторки, Заслуженої артистки України Наталії Май діаспори беззаперечно мають оцінити.

“Ми готові подарувати культурним товариствам за кордоном серію дисків з тематичними збірками дитячих пісень – на різні вікові групи, з нотами й мінусовими фонограмами. Найлегше вчити мову, співаючи нею пісень!”, – щедро пообіцяла авторка найбільшої кількості сучасних українських дитячих пісень Наталія Май.

І звісно, що торгово-промислова палата має великі плани по зміцненню партнерських зв’язків.Спілкування з громадами українців за кордоном неодмінно матиме продовження – і дійсно може бути пізнавальним і корисним для бізнесу, бо творчі моменти можуть стати платформою для налагодження повноцінної всебічної співпраці.

 

Марія Бойко

Фото надала Полтавська торгово-промислова палата

 

Система Orphus