Традиції та звичаї колядування на Різдво: жадібні господарі ризикують накликати біду
Різдво з давніх-давен є особливим і головним святом для вірян. До нього готуються особливо ретельно, дотримуючись усіх традицій і звичаїв. І хоча зараз мало хто дотримується всіх правил та звичаїв цього свята, варто хоча б пам’ятати та поважати традиції наших предків.
Розпочинається Різдво 6 січня – Святий Вечір. Одним із головних, але дещо забутих у великих містах обрядів є колядування. Його варто відрізняти від щедрування. Колядують – 6 січня, у вечір перед Різдвом. Щедрують – 13 січня, перед Старим Новим роком.
Своєю назвою колядування, власне, як і колядки, зобов’язані слов’янському слову “Коляда”, яким називали Святвечір, переддень Різдва. Корінням традиція колядування сягає дохристиянських часів. Люди вітали Коляду, ходили від одного двору до іншого й обдаровували господарів будинків побажаннями щастя і благополуччя. За це треба було обдарувати колядників у відповідь – жадібні господарі ризикували накликати на себе біду.
Найяскравішою традицією колядників було переодягання – за що їх прозвали рядженими. Вбиралися переважно в демонів, відьом, міфічних істот з рогами і копитами. В цьому, насправді, є деяка схожість з Днем усіх святих у католиків. Слов’яни придумували страхітливі костюми з тією ж метою – відігнати злих духів, які, за повір’ям, цього дня могли потрапити в наш світ.
Колядувати повинно щонайменше троє осіб, оскільки три головні ролі ніяк не можна було замінити або викреслити. Першим ішов “звіздар” – людина, що краще за всіх знає колядки, з гучним голосом і, зрозуміло, з виготовленою з підручних засобів зіркою. За ним – “дзвонар”. Він повинен був нести великий дзвіночок, дзвонити в нього й оповіщати все село про те, що ряджені йдуть. На третю роль, “міхоноші”, потрібен був сильний хлопець – до його обов’язків входило носити мішок, у який господарі складали подарунки колядникам.
Вранці 7 січня українці вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують «Славімо його!». У цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і друзів. У перший день Різдва закінчується піст, тож українці сідають за вже по-справжньому святковий стіл та колядують.
Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров’я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.
Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток. Колядники починають ходити по будинках із Святого вечора. Часто вони носять із собою на палиці велику зірку – вона символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Христа. Перед тим, як зайти до будинку, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати. Коли господарі погоджуються, колядники починають співати про народження Христа, а також бажають господарям щастя, здоров’я і достатку, за що колядників обдаровують солодощами та грошима.
за матеріалами інтернет-джерел